Близько місяця лишається до матчів жіночої збірної України у відборі на ЄвроБаскет-2018. Без сумніву найяскравішим гравцем осіннього вікна відбору була Аліна Ягупова, її форма і майстерність матиме надзвичайне значення для нашої команди у лютому у поєдинках з іспанками і нідерландками. Тим часом її клубні справи складаються з перемінним успіхом. Турецька Чукурова, в якій несподівано опинилася найталановитіша українська баскетболістка сучасності, змінила уже двох головних тренерів і веде непросту боротьбу за зону плей-оф, непогано як для новачка елітного дивізіону. Аліна одна з лідерок команди, її напарниця у клубі і збірній Людмила Науменко теж часто виходить у стартовій п’ятірці, проте тренерська веремія відбилася і на її стабільності. Тож з яким настроєм розпочинають Новий рік гравчині збірної, ми вирішили поцікавиться у них безпосередньо.
- Дуже цікаво складається Чемпіонат Туреччини для вашого клубу, який веде запеклу боротьбу за зону плей-оф, які завдання стоять перед командою?
Аліна: Наша команда дебютант елітного дивізіону, тому завдань особливо перед нами ніхто не ставив. Президент клубу задоволенй після кожної гри коли її було проведено на гідному рівні, коли на майданчику була боротьба. Ми можемо навіть програти, але якщо поразка була у боротьбі нам не дорікне ніхто.
- Якщо вийти до плей-оф, то скоріше за усе доведеться зустрітися із командою рівня топ-3 (Фенербахче, Якін Догу, Хатай) клуби, які зараз відносять до найсильніших у Європі наскільки великий розрив у класі із ними?
Людмила: З боку, особливо після таких матчів, як ми зіграли з Борнова (Чукурова виграла 145:41, Ягупова 24 + 7 передач + 6 перехоплень, Науменко 14 + 9 підбирань + 4 перехоплення) може здатися що різниця у класі дуже велика, але насправді сильного розриву у турецькій лізі між командами немає, це скоріше виключення. Ми перемогли на виїзді Абдула Гюль, хоч вони поки що вище за нас, Галатасараю програли лише 1 очко, ми здатні боротися із ними. Є усі шанси, що до плей-офф ми підійдемо у кращій формі ніж зараз і тоді уже побачимо.
- Як сталося що у одному з останніх матчів минулого року програли принциповим суперницям із Мерсіна?
Людмила: У цей період у нашій команді відбулися значні зміни, це вплинуло на результат, який був несприятливим для нас. Дві зміни головних тренерів за короткий час, погодьтеся, впливають на гру команди. Матч з Мерсіном мав для нас особливе значення, це дербі, у них більш досвідчена і титулована команда і ми все одно ведемо з ними на рівних боротьбу у чемпіонаті, проте новий тренер до цієї гри не встиг перебудувати нашу тактику, тому ми були не готові.
- Наскільки складний чемпіонат Туреччини у порівняння із французьким, де ви грали минулоріч?
Аліна: Не можна сказати, що рівень турецького чемпіонату вищий ніж у французького, просто зараз у Туреччині грає дуже багато американських баскетболісток, вони і визначають рівень гри команд. За рахунок легіонерок загальний рівень дуже хороший.
- Чи вдається стежити за чоловічою лігою, зокрема за виступами Слави Кравцова?
Людмила: За іншими лігами ми не встигаємо стежити.
- Людо, зараз матч-на-матч не випадає, іноді виходиш у стартовій 5, іноді проводиш 5-6 хвилин за гру, чи важко завойовувати місце у основному складі?
Людмила: Я б не сказала, що важко, загалом, цей сезон краще ніж попередній, я маю значно більше ігрового часу і, звісно, це позитив. Своєю роллю у команді, я задоволена, хоча кожен гравець завжди прагне до більшого.
- Аліно, одним з лідерів вашої команди є Ерлана Ларкінс. Вона встигла пограти у WNBA, як у вас складаються стосунки? Чи говорили з нею про цю лігу, можливо вона радила спробувати свої сили там?
Аліна: З Ерланою ми особливо не спілкуємося, наші контакти обмежуються суто майданчиком, тренуваннями, кожна із нас виконує свою роботу, а вільний час американки проводять окремо, так що про WNBA ми не розмовляли ніколи.
- Як сталося, що ви поїхали грати до Туреччини, адже ще сезон тому, ця країна як і Росія була серед небажаних для продовження кар’єри для вас?
Людмила: Пройшов ЄвроБаскет, закінчився відпочинок, треба було приймати рішення, а особливих пропозицій не було, в принципі, хороші пропозиції були лише із цих двох країн, тому ми обрали Чукурову, як найкращу за усіма умовами.
- Чи усім зараз задоволені, наскільки цікаво жити у Мерсіні, місто південне, приморське, чи встигли восени оцінити теплоту тутешнього моря?
Людмила: Наразі ми тут усім задоволені, умови, які було обіцяно нам надають, тому нарікати не доводиться, прибули ми сюди уже ближче до середини осені і часу на відпочинок з тих пір практично не мали, тому море у Мерсіні ми ще не оцінили.
- За останні 10 років, населення Мерсіна виросло у 3 рази, не в останню чергу через сирійських біженців. Чи відчувається, що за 300-350 кілометрів йде війна?
Аліна: Відчуття війни туту зовсім немає. Ледве не половина команд у турецькому чемпіонаті походить саме із цього регіону, Хатай і Османія взагалі недалеко від сирійського кордону, але там також безпечно.
- Чи є бажання залишитися у Туреччині ще на кілька сезонів?
Людмила: Зараз говорити про це зарано, чемпіонат підходить лише до свого екватору, найважливіше ще попереду, тому поки усі думки пов’язані зі виступом команди у цьому чемпіонаті. Відповіді чи готові ми залишатися у Туреччині ще на рік поки у нас немає.
- Як кожна з вас оцінює листопадовий виступ у збірній України?
Людмила: Мені здалося, що ми зіграли добре, навіть попри те що відбулася зміна тренера, є позитивний результат. Сподіваємося, що і далі буде також добре.
- Що змінилося із появою у команді нового тренера?
Аліна: Ви знаєте, якихось особливих змін не відбулося, ми разом провели тільки тиждень, тому про зміни говорити зарано, побачимо, як буде далі, але зараз про це говорити зарано.
- Уже за місяць чергові матчі? Чого чекаєте від чергового приїзду на Батьківщину?
Людмила: У нас попереду 2 матчі вдома, буде можливість краще підготуватися адже не буде перельотів, чекаємо на побачення із нашими вболівальниками, а ще звісно сподіваємося на перемоги.
- Попереду команда Іспанії? Наскільки нашій команді по силах ця збірна? Що чекаєте від матчу, який може бути найважливішим у нашій групі у цьому відборі?
Людмила: Перед матчами з таким сильним суперником важко говорити і давати якісь прогнози і обіцянки, однозначно ми будемо намагатися показати хорошу гру, яка сподобається нашим вболівальникам, будемо боротися за перемогу. Дуже хочеться лишити позитивні емоції і в середині команди і для вболівальників, адже наступні матчі збірної будуть аж восени.
- Таким чином, після завершення чемпіонату Туреччини у вас будуть довгі літні канікули. Як ставиться до баскетболу 3х3 і до ідеї влітку пограти у такому форматі?
Аліна: Абсолютно нормальне ставлення до такого баскетболу. Можна спробувати себе і у такому форматі, тим паче раніше уже були пропозиції пограти у форматі 3х3.
- Якщо буде запрошення до збірної 3х3 чи пожертвуєте відпочинком заради змагань?
Аліна: У першу чергу ми патріоти своєї країни, тому будь-хто з нас з радістю відгукнеться на запрошення до будь-якої збірної України в тому числі 3х3, якщо тренери зпрошують, значить вони розраховують на нашу допомогу.
- Взагалі, які плани і бажання на Новий 2018 рік?
Людмила: Палани є, але усі карти розкривати на початку року ще зарано.
- 7 січня, після виїзду до Стамбула, скоріше за усе буде вихідний? Як плануєте провести Різдво?
Аліна: Так сьоме число у нас має бути відпочинок, тому думаємо відзначити Різдво у якомусь кафе чи ресторані, з точним місцем святкування визначимося пізніше.
- Людо, ти виросла у прадавньому, історичному місті, чи були у вас у родині різдвяні традиції?
Людмила: Так, звичайно, ми усією родиною збиралися їздили провідувати наших бабусь, ця традиція збереглася і зараз, а ще ми колядували, бабусі завжди роблять кутю.
- Що побажали б українцям на Різдво?
Людмила: Зараз головні побажання для усіх це миру, здоров’я, терпіння, адже воно допомагає пережити складні часи. Усіх із Різдвом!
Аліна: Приєднуюся до вітань, усих із Різдвом і смачної куті!
