Головний тренер КСЛІ-Київ-Баскет Андрій Харчинський втомився переконувати – у КСЛІ створені усі умови для навчання і гри на високому рівні. Його молода команда «пішла від нуля» у стовпчику «Поразки» турнірної таблиці групи 4 у Першій лізі. Відбулося це у матчі з Коростенем 2 грудня. Подія, варта уваги, аби звернутися по коментар до головного тренера киян.
- Я скажу, що моя команда у Першій лізі – це подія! Якщо подивитися на результати, які вона демонструє… так, є чимало моментів роботи у захисті, на це є сезон. Але перший раз граємо з чоловіками, і перший раз в Україні, я не знаю, було таке чи ні, але подивіться на кількість очок, які ми набираємо – в районі 90 – 80 очок. І це ми закидаємо чоловікам, які в принципі повинні не дати нам влучати. Це вже тенденція. Відтак рухаємося у вірному напрямку. Тепер треба зрозуміти, як захищатися проти «дядьок», і думаю результат не змусить довго чекати.
- Хто з гравців найбільше відповідає Вашим сподіванням?
- На сьогодні навіть далеко ходити не треба – Саша Сидорук. Якщо ви статистику подивитеся. Перша гра з Коростенем – 32 набраних, друга гра – 44 очка. Я думаю, для 16 років це дуже непогано. До того ж це відбувається у кожній грі у першій лізі – на виїзді по 20 очок здобуває, вдома – 30. Якби це була разова акція… це людина, що вийшла на певний стабільний рівень. Моє основне завдання – підготувати людей для команд Суперліги і Вищої ліги. Він має працювати у системі спорту високих досягнень, вірно? І у збірній України. У другій грі з Коростенем два гравця зі стартової п’ятірки не грали, Ваня Ковальчук і Ілля Заяць. І ми лише 6-ма очками поступилися супернику. Приємно. Є купа моментів, над якими треба працювати. Це навіть не обговорюється. Але думка людей, що сидять на трибунах – що це жвавіше і цікавіше часом виглядає, за ступенем самовідданості, ніж ігри Суперліги. Це вже приємно чути.
- Якщо Сидорук – центральна фігура у ваших атакувальних схемах, що буде, як раптом він не зможе грати?
- Вже були такі випадки. У нього була травма, підвернув гомілкостоп, і ми грали матчі Першої ліги без нього. Бувало, що і без Зайчика (Ілля Заєць – ред.) грали. Великих проблем тут не бачу. А ось 5-го яскраво вираженого номера у мене немає. Це проблема. Але знов таки – завдання є грати тими хлопцями, які вчаться в інтернаті (КСЛІ – ред.). Плюс додається до нас киянин Андрій Пошабля.
- Експеримент, що передбачив участь вашої молодої команди у Першій лізі, виправдовує себе на даному етапі?
- Абсолютно. Зараз у цих хлопців календар матчів складений так, що вони такий обсяг ігор зіграють. Потім їм треба завершити фінальну частину чемпіонату України, і хто зможе – потрапляти до збірних U-18, U-16, U-14. Моэ завдання – пыдготувати туди людей. На яких тренер зможе абсолютно спокійно покластися, як на підсилення. Будь-який тренер збірної прагне почути від тренера команди: ось цього хлопця я беру на цю позицію, йому розповідають, що він може і він це виправдовує. Там час підготовки взагалі обмежений, ви знаєте. Тренери мають довіряти одне одному і чути – що тобі кажуть. Бо зрозуміти і вивчити людину за місяць? У мене чотири роки пішло, щоб цю команду зробити, і то, хотілося б ще чотири, було б взагалі добре. Бо є пізні хлопці, «підходить» 2002-й рік, 2003-й. Вона ще доукомплектовуватися буде.
- Ви сказали, що є пізні діти. В тому сенсі, що пізно розкриваються?
- Так. Яким ще рік, півтора потрібні. У нас є такий приклад – Ярослав Швець. Він за рік вимахав на 15 см. 2000-го року мальчик, який Інтернат закінчив. Він з четвертого номера перетворився, що він спокійно може і третього – другого – першого номера гракти. І таким чиноми з позиції першого номера закриває вже 4 позиції.
- Ви очолюєте і команду 2003-го року. У ній є хлопці, які у майбутньому зможуть закрити позицію 5-го номера.
- Поки що нема, працюємо над цим. Проект участі у Першій лізі – дуже корисний. Бо приходять в інтернат хлопці, і не розуміють, який сенс сюди їхати. Я вже втомився вже переконувати, хто бажає професійно займатися і вчитися, тут створені усі умови. Але чомусь стара інформація про те, що усе погано, десь існує ще. І багато хто розповідає про це. А насправді, усе що треба, аби спортом займатися, у КСЛІ є. Мало того, проект першої ліги, який запустили – будь люб’язний, будь-ласка, ти ще й у першій лізі можеш грати з 10-11 класу. Показуй себе, проявляй себе на цьому рівні – рухайся далі. Під першою лігою є ось ця сходинка, а друга (сходинка – ред.) – Київ-Баскет. Вибудоване усе – приїзди, працюй, пробивайся вище.
