Головний тренер КСЛІ-Київ-Баскет Андрій Харчинський переконаний, що у його молодій команді, яка програла Хіміку чемпіонство у ВЮБЛ (юнаки-2001), є кому підсилити головну команду Київ-Баскета. Харчинський не знаходив собі місця після поразки у фіналі, аж поки не подивився «бронзову» гру Вищої ліги Рівне – НІКО-БАСКЕТ.
- Знаєте як? Дві поразки на сезон – і ти другий. А була б одна, і ти був би першим. Але то таке. Це напевно те, над чим тренери увесь час працюють, працюють і не зупиняються ніколи. Увесь час маєш стимул для роботи. Знаєте? Я сильно розстроювався, трохи розстроювався, шкодував, гриз себе, а вчора включив гру Рівне – Миколаїв за третє місце, Вища ліга, і дядьки здорові, коли стала «зона» у Миколаєва, як сліпі кошенята не знали, що з цим робити. Дві чверті, отримали свої -10 і програли гру за 3 місце, а увесь сезон ці дядьки боролися за медалі. А я хочу від дітей, щоб вони за моєю вказівкою змогли з цим впоратися. Плюс – емоції. А вони не повторяться, бо це випускний клас. Тому… нормально, будемо працювати, хіба що стимулів для роботи побільшало.
- Ці діти випускаються, вони визначилися зі своїм майбутнім?
- Вони визначилися ще минулого року, коли нас під своє крило взяв Київ-Баскет. Ми увійшли до структури Київ-Баскета, стали його частиною. Тепер ці люди, у яких зацікавлений Київ-Баскет, а усі вони, як кажуть, на олівці, на них дивляться, мають перспективу. Ми з Олександром Лохманчуком (головний тренер чоловічої команди БК Київ-Баскет – ред.) обговорюємо, хто більш корисний для дорослої команди, але усі інші також перебувають у полі зору. Бо ж, вибачте, у цьому віці у нас теж є пізні діти, можуть розкритися не сьогодні, а завтра. Вони вступають до вишів, і першу лігу, наскільки мені відомо, у нас ніхто не відміняв. На першу лігу ми на наступний сезон заявляємося, склад є, продовжуємо працювати.
- Досвід виступів у Першій лізі позитивно позначився на ваших підопічних?
- Він напрочуд позитивно позначився. Єдиний мінус, який в усьому цьому побачив я – у Южного є велика перевага. В тій команді є 3 – 4 виконавця, які провели частину сезону у Хіміку-2, мали досвід ігор Вищої ліги, працювали не з тренером Поньком, а з тренером Пащенком. І працювали зі старшими своїми товаришами по команді і звісно спаринги у них були зі старшими. Ми ж спарингувалися самі з собою. Тобто я мав іх мотивувати і якось так робити, щоб вони уявляли собі, що хтось проти них грає сильніший. А насправді ми у своєму власному соку з собою боролися. І цей момент дається взнаки дуже сильно. Якби ми рік-два так провели, старші хлопці з нами були у спарингах, у тренувальному процесі, це був би зовсім інший результат.
- Але, як говорив ваш колега по тренерському цеху, щоправда футбольний тренер Лобановський - життя триває, будемо працювати.
- Так ми уже почали працювати, ми вже готуємося до наступного сезону, до європейського циклу літнього, ніхто не зупинився, все гаразд.
