Розігруючий БК Запоріжжя Андрій Кожем’якін поділився враженнями від нинішнього сезону Суперліги Парі-Матч, розповів про шанси збірної України з баскетболу 3х3 потрапити на Олімпійські ігри та власні рекорди у складі запорізької команди.
– Андрію, після матчу з БК Одеса на прес-конференції ти був дуже пригнічений поразкою. Зараз уже налаштований на наступний бій?
– Так, настрій нормалізувався, ми завжди тренуємося з бажанням, всі викладаються, стараються. Усіх хлопців зачіпає той момент, що ми прогаємо у матчах, де могли отримати інший результат. Особливо вдома. На гру з Черкаськими Мавпами налаштовуємося як завжди серйозно. Хочеться нарешті здобути перемогу і заради цього готові віддати всі сили.
– Наскільки важко долати психологічну яму, яка може утворитися після кількох поспіль поразок?
– Насправді ніякої ями немає. Звісно це неприємно, але особисто мене такі епізоди змушують працювати ще більше. Це своєрідна мотивація для роботи над собою і самовдосконалення.
– У грі з Одесою ти набрав 28 очок. Це твій особистий рекорд у матчах Суперліги?
– Так і є. Колись набирав 26, це був мій перший сезон у Суперлізі. Тоді я грав за МБК Миколаїв. Ми поїхали на виїзд до Волиньбаскета і перемогли +4. Я у тій грі набрав 26 очок.
– У тому ж матчі з Одесою Ернесто Ткачук отримав травму після твого перехоплення. Що сталося у тому епізоді?
– Ми товаришуємо, добре знаємо один одного, ніякої навмисної шкоди я не хотів йому нанести. Я побачив можливість для перехоплення, вибив м’яч, і пішов набирати очки. Скоріше за все просто зачепив його плече. Ми говорили після цього, з ним все в порядку. Він теж розуміє, що це був чисто ігровий момент. На щастя, ніяких наслідків це за собою не понесло.
– Ти часто залишаєшся після тренувань і продовжуєш роботу індивідуально. Це твоя особиста ініціатива чи тренерський штаб вимагає, щоб більше працював з м’ячем?
– Особиста ініціатива. Я розумію, що потрібно розвиватися кожного дня, працювати над собою, інакше результату не буде. Це нормально для професійного спорту. Якщо ти не ставиш собі максимальних цілей, то навіщо займатися справою? Хочеться постійно прогресувати, тому, якщо є така можливість – залишаюся і працюю над усім, що може допомогти мені в баскетболі.
– Хотів би спробувати свої сили в закордонному чемпіонаті?
– Так, для мене – це мрія. Я дуже хотів би пограти за кордоном. Навіть не важливо, що за країна і який дивізіон, головне – спробувати себе в інших умовах. Зрозуміти як все працює. Для мене це дуже цікаво, я вважаю, що ментально готовий до цього. Мені 23 роки – час, коли можна ставити перед собою такі завдання і їх виконувати.
– Є надія на те, що поїдеш зі збірною України з баскетболу 3х3 на Олімпійські ігри?
– Наскільки я розумію, у чоловічої збірної шанси потрапити на Олімпіаду мізерні. Ми ж начебто і в кваліфікацію навіть не потрапили. Там тільки жіноча збірна України.
– Вас взагалі хтось тримає в курсі справ збірної України 3х3?
– Особисто мене – ні, але не так давно дзвонили з федерації стосовно того, що ми можемо зіграти за клуб на одному з етапів Суперліги 3х3. Конкретика поки що не з’явилася, все залишається на словах. Якщо була б можливість зіграти за збірну і поборотись за путівку на Олімпійські ігри, я із задоволенням погоджуся.
– Ти граєш у баскетбол фактично весь календарний рік: сезон у Суперлізі, а потім одразу 3х3. Як відновлюєш свій організм після такого навантаження?
– Насправді ніяких секретів немає. Цього літа так і було, тому що увесь рік я постійно грав. Це позначається на фізичних кондиціях, з’являється втома від баскетболу саме в голові. Влітку потрібно обов’язково 2-3 тижні відпочинку, щоб розвантажити свої думки, відпочити від баскетболу. Можна піти пограти у пляжний волейбол, є інші види спорту, але тільки не баскетбол. Організм, тіло, голова, всьому треба надавати відпочинок. Після такого розвантаження можна вже повноцінно працювати.
– У цьому сезоні ти покращив свій відсоток триочкових кидків. Цілеспрямовано працював над цим елементом?
– Є такі такі гравці, кому дається простіше, спробував – і вийшло. У мене по-іншому. Все, що я вмію – це робота на тренуваннях, яка продовжується постійно. Я постійно працюю над власним кидком, бо є проблеми. У баскетболі це найважливіший елемент. Мабуть, закономірно, що відсоток дальніх покращився.
– Які ще елементи у своїй грі хотів би покращити?
– Ведення м’яча. Бувають такі моменти, коли я йду в прохід, обігрую свого гравця, але не підіймаю голови і не бачу партнера по команді. Хочеться це виправити. Треба більше працювати на веденні з піднятою головою. Цей навик мені дуже потрібен, переглядаю певні епізоди, аналізую як треба було зробити в різних матчах. Те ж саме і з розумінням гри – аналіз власних дій, розбір матчів Євроліги. Треба працювати над усім, щоб бути універсальним гравцем.
– Обираючи між переглядом матчу Євроліги та НБА, твій вибір – це європейський баскетбол?
– НБА не дивлюся, це не моє. Так, там кращі гравці у світі, талановиті, сильні, але виглядає це якось так… Грубо кажучи, неначе просто прийшли покидати на майданчику: пройшов – кинув, обіграв – кинув. Звісно, у них зовсім інший рівень і клас. Так, є цікаві системи захисту, комбінації, але все зводиться до одного. У Європі більш глибокий баскетбол. Під час кожного володіння вони хочуть вивести гравця на вільний кидок, досягти якоїсь переваги. В основному все базується на командних взаємодіях, а не на грі один в один. Мені такий баскетбол більше імпонує.
– Іноді, коли у тебе добре йде гра, ти набираєш кілька очок поспіль, то з’являється потреба “врятувати вітчизну” одноосібно. Згодом це виливається у помилки і фоли, як було у грі з южненським Хіміком у третій чверті, коли сам же повернув команду в гру. Ти контролюєш себе в такі моменти?
– Коли у мене йде, то я ще раз себе перевірю на “гарячу руку”: зайде – не зайде. Якщо гра вдається, то є вірогідність, що зможу заробити очки ще раз. Стосовно фолів: так, є проблема, у такі моменти втрачається концентрація. Коли гра йде, мене довго не змінюють, я сам заграюсь, не прошу заміни, хоча можливо варто було б це зробити. Втрачається концентрація на фоні втоми, тому іноді приймаю невірні рішення. Значить треба більше працювати над фізичними даними і витривалістю ще більше. У цьому сезоні була ще травма, наче й наберу форму, а потім знову якесь ушкодження. Тому треба розібратися з фізичними кондиціями, щоб вистачало на більш тривалий час. Тоді з Хіміком я отримав неспортивний фол. Це було абсолютно неправильне рішення у центрі майданчику. Я переглядав епізод, аналізував. Вважаю, що зробив це через втрату концентрації.
– Як ти вважаєш, чи може БК Запоріжжя ще здивувати цього сезону і піднести кілька сюрпризів?
– Чому б ні. У нас головна проблема – це захист. Майже кожну гру ми набираємо 80 очок, цього може бути достатньо для перемоги. Просто треба втримати суперника. Не вистачає якогось взаєморозуміння, комунікації в захисті. Буває навіть банально не справляємося з одним гравцем в одній чверті як було з Салліваном у грі з Хіміком. Тоді він забив нам 16 очок абсолютно сам. Так грати не можна. У нас ще є час виправитись і хочеться зробити це якомога швидше.
