Центровий збірної України U-18 Десмонд Йяму будує власне баскетбольне майбутнє у системі титулованої мюнхенської Баварії. Він жив і розпочинав грати в баскетбол у Харкові, але від початку повномасштабної війни переїхав із родиною до Німеччини.
Другий сезон поспіль 17-річний Десмонд відіграв на позиціях «п’ятого» та «четвертого» номерів за дублерів німецького клубу в третій лізі ProB і Бундеслізі U-19. Виходив у стартових п'ятірках.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чоловіча збірна України U-18 розпочала тренувальний збір перед чемпіонатом Європи
За 25 ігор (20.2 хвилини) ProB здобував 6.8 очка, 4.6 підбирання та 0.5 передачі у середньому за гру, рейтинг ефективності (РЕ) склав 7. За 16 матчів (22.3 хвилини) у чемпіонаті U-19 записав до активу 11.8 очка, 6.7 підбирання, 1.6 перехоплення, 1.1 передачі за РЕ 14.7 у середньому за гру.
У січні 2024 року Йяму також виступав у кваліфікації Next Generation Tournament U-18, яка проходила в Подґориці (Чорногорія). Його Баварія посіла у групі другу сходинку, слідом за майбутнім переможцем турніру мадридським Реалом. У підсумку німецька команда стала четвертою. Десмонд за 4 матчі здобував 6 очок, 8 підбирань і 1,5 передачі, РЕ – 11 у середньому за гру.
Йяму був одним із лідерів як збірної України U-16 у 2022-му (найкращий ребаундер у її складі), так і команди U-18 торік (найрезультативніший гравець).
У інтерв'ю для прес-служби ФБУ Десмонд Йяму розповів про кар'єру в збірних України, життя в Німеччині, виступи за клуб і де проведе майбутній сезон.
– Розкажи про перші кроки в баскетболі. Чому обрав саме цей вид спорту?
– Розпочав займатися баскетболом 5 років тому в академії харківського Політехніку, тоді мені було 12. Учитель фізкультури запросив зіграти за школу на турнірі з баскетболу. Там мене помітив Валерій Олександрович Леонов і запропонував пов’язати життя з цим видом спорту. Моїм першим тренером був Артем Олександрович Тіняков. До цього три роки грав у футбол в філіалі Металіста на базі ДЮСШ №4.
– Джоель Ембіід – американець камерунського походження. А яке коріння у Десмонда Йяму?
– Українець нігерійського походження. Мої батьки народилися в Лагосі (Нігерія). Вони навчалися та познайомилися в Донецьку, а потім переїхали до Харкова. Мама за професією юрист, а батько – архітектор.
– Розкажи, будь ласка, про свої виступи за юнацькі збірні України.
– Жодного збору, починаючи від команди до 14 років, не пропустив. Виклик до України U-14 був для мене неочікуваним. Тренер Артем Тіняков просто підійшов і повідомив, що до розширеного складу збірної потрапили я, Артем Гайдамака й Олексій Морозовський. Потім список скоротили, у підсумку на збір та етап ЄЮБЛ поїхали я і Артем Гайдамака.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Роман Мануйлик: Якщо поїду на чемпіонат Європи, то готовий залишати на майданчику всі сили заради досягнення перемог
Далі був довгий збір в Іспанії з U-16. На чемпіонаті Європи програли в групі двом майбутнім фіналістам – фінам та німцям. Також була дуже прикра поразка від румунів, їх просто не «дотиснули», бо розпочинали зустріч прекрасно.
– Чого торік не вистачило, щоб продемонструвати кращий результат збірній України U-18, де ти також був гравцем основного складу?
– Вважаю, що поступилися Нідерландам й Естонії у рівних іграх. Думаю, що не вистачило «гри з поля», триочкових влучань, скидань у кути під кидки. Можливо, у якийсь момент у ростері не вистачило ще одного маленького захисника.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Десмонд Йяму: Отримую задоволення від роботи у збірній України U-18
– Наразі ти прибув до розташування збірної України U-18 в Альтеа (Іспанія). Розкажи про очікування від юніорського чемпіонату-2024 та цілі на єврофорум?
– Зараз розпочався збір U-18, до цього теж готувався: працював у мюнхенському клубі з командою та тренерами над потрібними скілами. Хотілося б зіграти за збірну на своєму максимумі, яким би він не був, бо продемонструвати поганий результат другий рік поспіль не бажаю, чесно кажучи. На Євробаскеті U-18 буду боротися за Україну та наших захисників на фронті, завдяки яким можу грати. Хочу продемонструвати вболівальникам, що теж умію добре грати та здобувати результат. Бажаю посісти як можна вище місце. Мрію завершити чемпіонат Європи з медалями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Владислав Семерич: Завдяки українським захисникам можемо грати, не маємо права засмутити вболівальників результатом на Євро
– З головним тренером збірної України U-18 литовцем Андріусом Вайсекаускасом до збору був знайомий? А з його помічниками: земляком наставника Аурімасом Ясіліонісом та українцем Володимиром Піщіковим?
– Коли був на зборі ще в U-15, який проходив у Каунасі (Литва), то тренер Андріус Вайсекаускас також нас готував. У лютому 2024 року під його керівництвом проводився недовготривалий збір юніорської команди в Іспанії. До речі, нещодавно Вайсекаускас на чолі жіночої дефлімпійської збірної Литви завоював бронзу ЧЄ-2024. Напередодні в коментарі нашій федерації він повідомив, що цілі на літо – здобути зі збірними дві медалі.
Володимира Піщікова знаю, бо він входив до тренерських штабів різних збірних мого віку. З Аурімасом Ясіліонісом лише тут познайомився.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жіноча дефлімпійська збірна України – чемпіонки Європи
– Яка наразі атмосфера у збірній?
– З командною «хімією» в нас усе відмінно. Викликані майже всі ті ж хлопці, що грали зі мною разом із часів збірної U-14. Але, на жаль, не буде Вови Єрмакова. Царство небесне йому. Як хлопця не стало, просто не міг повірити в це. Мені навіть Іссуф Санон написав. Бо не знав що трапилося та хотів дізнатися від мене.
– З ким ще з гравців національної збірної спілкуєшся? Як познайомився з Іссуфом Саноном?
– Лише з ним. Торік Санон відвідав контрольну гру U-18 в Латвії, де підтримував збірну. Після матчу, який ми програли лише в 1 очко, він із нами спілкувався. Заспокоював і підтримував нас.
Не дуже часто комунікуємо з Іссуфом. Іноді він на сторіз відповідає, ми декілька повідомлень один одному надсилаємо і все.
– Чи слідкуєш за українською Суперлігою? За кого вболіваєш? Кого виокремиш із професійних гравців?
– Так, іноді дивлюся матчі. З молоді в Суперлізі дуже сподобався Лєв Кошеватський, теж провів непоганий сезон Данііл Сипало. Раніше я за Київ-Баскет уболівав.
– Яка команда подобається в НБА? Можливо, є гравець, за якого вболіваєш персонально?
– Уболіваю за Кліпперс. Найулюбленіший гравець – Кевін Дюрант.
– Кого виокремиш серед клубів та баскетболістів, які виступають в Європі?
– Майк Джеймс та його Монако. Карсон Едвардс і Серж Ібака з моєї Баварії.
– До речі, з гравцями основної команди мюнхенців були спільні тренування?
– Коли я тільки приїхав до Німеччини та потрапив до дубля Баварії, то після травми з нами тренувався Ісаак Бонга. Пам’ятаю, як м’яч відскочив від кошика, я вже бачив його у своїх руках, але в моменті над моєю головою його забрав Бонга. Я не зрозумів, що це було.
Коли ходили до ресторану з другою командою, то з нами було пару баскетболістів з першої. Був Ісаак та ще один гравець, який цього сезону вже не грав. Розпитували про Україну: як я виїхав, що відбувалося, чи маю знайомих, які лишаються в країні. Мюнхенські гравці відзначають, що війна в Україні – це жахливо та страшно. Хочуть, щоб скоріше все закінчилося.
У дублі майже кожен розпитує за події в Україні. Найбільше цікавиться хорват Домінік Долич. Коли викладаю сторіз в Instagram, присвячений Україні, то він постійно перепитує та цікавиться.
З центровим Сержом Ібакою, який приїхав з НБА, ми одночасно займаємося в тренажерному залі. У нас подібні розклади тренувань.
– Спілкувася з Ібакою, була комунікація? Які теми обговорювали?
– Іноді говоримо. Питаємо як справи, про тренування та команди один одного. Він розпитує за мою родину та війну в Україні. Одного разу я прийшов до залу раніше за свою команду, хотів позайматися до спільного тренування групи. Я завершив, і він завершив заняття. Ми попрощалися і гравці «дублю», які потроху збирались у залі, дуже здивувалися, що Серж узагалі говорить до мене.
– Як провів минулий клубний сезон, де грав? Які результати продемонстрували команди і ти особисто?
– Якщо оцінювати свій сезон, то вважаю що провів його набагато краще ніж попередній. Я став основним гравцем клубу одразу в трьох турнірах, де виступав: Bundesliga ProB, NBBL U19 і ANGT.
З дублем Баварії вийшов у плей-оф із 7 місця групи «Південь». Могли бути вище, але програли вирішальну зустріч. Тому в першому раунді плей-оф потрапили на сильний клуб, який був другим в іншій конференції – «Північ». Але ми значно покращили свій результат, бо раніше в нас не було матчів на виліт через скромні турнірні показники в регулярному чемпіонаті. Якщо у сезоні-2022/23 я в ProB провів декілька ігор і «бачив» обмежений час, то вже у цьому році був гравцем стартового складу. Для мене особисто це великий прогрес.
У юніорській Євролізі, турнір ANGT, торік були останніми в групі, а навесні 2024 року в чорногорській Подгориці значно покращили свій результат. У групі виграли два матчі, поступившись лише майбутньому переможцю змагання мадридському Реалу. У матчі за третє місце програли місцевій чорногорській команді.
У всіх турнірах, окрім NBBL U19, ми зіграли набагато краще, ніж минулого року. В чемпіонаті U-19 просто повторили минулорічне досягнення – стали віце-чемпіонами. У фіналі програли в близькому матчі Янг Раста Драгонс.
– Визначився де гратимеш наступного сезону?
– Так, ми з батьками були на зустрічі з керівництвом Баварії. Обговорили всі умови щодо мого майбутнього у клубі. Ми спілкувалися про це й з моїм агентом. Наразі можу сказати, що наступні кілька сезонів точно проведу в Баварії.
– У яких компонентах гри ти особисто додав у цьому сезоні?
– Отримав більше ігрового та життєвого досвіду. Під кошиком став менше сподіватися на удачу. У цьому сезоні зрозумів, що на позиції «п’ять» мені некомфортно грати, бо вже не так інтенсивно росту, тому маю велике бажання та можливість змінити позицію з центрового на форварда. Над цим мені треба працювати не один рік.
– Який у тебе наразі зріст? Який маєш розмах рук?
– Мій поточний зріст 202 см. Довжину рук востаннє мені міряли торік у Баварії, вона була 215 см. Коли пізніше приїхав до юніорської збірної, то тренер Олександр Юрійович Мунтян заміряв Данііла Сипала – у нього розмах склав 217 см. Але у нас велика різниця в зрості.
– На що зараз робиш акцент у своїй підготовці, які навички розвиваєш?
– Працюю над мобільністю, кидками з різних дистанцій. Є відносний прогрес, але роботи попереду дуже багато. Всю кар’єру провів на позиції центрового та мене не готували для гри на інших «номерах», крім «п’ять».
– Ти гравець «трисекундної» зони?
– За великим рахунком протягом цього сезону так і було. Але бажаю розширити свій арсенал: середні та дальні кидки, флоатери, зупинка. Була проблема, коли отримував м’яча та проти мене захищався високий, то замість виконання флоатера (парашута) намагався «лізти» під кільце. Розвиваю цей вид кидка, вже намагаюся виконувати його в іграх.
– Порадь юним баскетболістам, як грати у «фарбі». Розкрий таємницю, як відточуєш майстерність гри у «трисекундній» зоні.
– Вважаю, що «великим» потрібно намагатися оволодіти різними стилями атаки в low post: хук зі стрибка, хук із подвійним кроком, розвороти, кати (ривки), кидки з відхиленням і без. До того, як щось зробити, потрібно подивитися навколо себе та оцінити ситуацію в 1-1,5 метрів.
– Який у тебе розпорядок перед матчем?
– Можу сказати, що перед зустрічами намагаюся прийти раніше за інших, щоб відпрацювати кидки та добре розімʼятися. Перед іграми, напевно, як і більшість гравців, слухаю музику та читаю молитву.
– Яка найнеймовірніша травма, що зазнавав ти або напарник по команді?
– Марко Багарич на початку сезону з німецькою командою робив вправи для покращення фізпідготовки. Ми перестрибували фішки з прискореннями вкінці. Він стрибнув далі, ніж всі зупинялися. Біля стіни пнув ногою інвентар тренажерного залу. У гравця сильно розболілася нога та йому потім діагностували або перелом, або тріщину. Ходив з гіпсом.
– З ким із мюнхенських баскетболістів найкраще спілкуєшся?
– З усіма намагаюся добре спілкуватися. Якщо когось одного виділити, то назву італійського форварда Матео Петерса з команди U-19. Веселий хлопець, постійно жартує.
– Якою мовою в Баварії спілкуються під час тренувань?
– В дублі прийшов новий тренер, він із початку сезону вимагає спілкуватися німецькою. Але в U-19 продовжуємо розмовляти англійською.
– У соцмережах ти підписаний як «Дес». Це в тебе таке прізвисько?
– Першим так мене розпочав називати старший брат, хоча його ім’я теж починається на «Дес». Потім у футбольній команді спитали, як можна скоротити моє ім’я. Я відповів, що Дес. На баскетбольній секції була та ж сама історія. Вже звик, що мене всі так називають.
– Які маєш хобі? Чи вистачає часу ще на щось, крім баскетболу?
– Зустрічі з друзями, спілкування у соцмережах, перегляди фільмів. З громадською організацією «Друзі» нещодавно їздив на екскурсію в італійську Венецію. Дуже атмосферне місто, якесь навіть загадкове і напевно найкрасивіше з усіх, де я бував. Ну, після Харкова звісно.
Моїм улюбленим предметом в школі була астрономія, навіть зараз іноді цікаво зайти в соцмережі та подивитися ролики про космос.
Зрозуміло, що слідкую за футболом. Але сам часто не граю. Іноді, як звуть друзі, то можу також у волейбол пограти. Крім матчів Баварії з футболу також відвідував гандбольні зустрічі. Звісно ходжу на ігри першої команди мюнхенського баскетбольного клубу, коли дозволяє мій графік.
Наразі я закінчив школу, але маю краще вивчити німецьку, щоб далі поступити на навчання, тому до зборів ходив на курси німецької мови. Вони тривали по 4 години в день, тож на тренування встигав як на ранкові, так і на вечірні.
