Новоспечений головний тренер чоловічої збірної України U-14 проведе тижневі збори з кандидатами до команди (з 13 по 20 березня). Вони будуть першими і для наставника, і для його підопічних. Як Коломійченко обиратиме кращих з кращих, який напрямок обере на шляху створення боєздатної кадетської збірної?
- Завжди мав бажання спробувати себе у роботі зі збірними командами. Це насамперед новий досвід, який підвищує впевненість у своїх силах. Був, безумовно радий, отримавши інформацію про призначення. Абсолютно усвідомлюю усю відповідальність, яка з’являється у головного тренера збірної. Хвилююся? Як казав Майкл Джордан, якщо я не хвилююся перед грою, тоді я або хворий з температурою +40, або ж мене взагалі вже нема. То ж не можна халатно ставитися до будь-якої справи.
- Діти, що ви їх викликали на збори, мають ще два роки перед першим важливим випробуванням (чемпіонат Європи U-16 – ред.). Чи можна за цей час створити команду?
- В першу чергу важливо не помилитися з селекцією. В усіх аспектах – не лише антропометрія, досвід, навички, а щей людські якості. Головний секрет для створення команди – кількість часу, що його ми проведемо разом. І створення стресових ситуацій, щоб вивчити гравців якомога краще. Тільки у стресових ситуаціях вони можуть показати свій справжній ігровий рівень – і майстерності, і психологічних кондицій, стресостійкості, показати себе, як людина. Отже, рецепт простий – проводити якомога більше часу разом. Щоб розуміти хто з хлопців дійсно готовий, а хто навпаки. А стресова ситуація – це будь-який матч, спаринг. Маю на увазі спортивну складову цього терміну.
- Як Ви відбирали кандидатів для перших зборів?
- Справа в тому, що і у нашій школі є команда цього віку, одна з лідерів ВЮБЛ. І коли відбуваються тури по цьому віку, я завжди намагаюся приходити, дивитися ігри. І дійсно, маємо достатньо талановитих хлопців цього віку, з перспективними антропометричними даними. І відверто кажучи, тренерський колектив з усієї України, що працює з командами цього віку, у кожній спорт школі чи клубі, підібрався дуже кваліфікований. А що стосується списка кандидатів, то він, звісно, не остаточний. Це ж перші збори. У нас немає практично гравців задньої лінії. Протягом зборів ми будемо вивчати і оцінювати можливості перспективних високих хлопців стати гравцями задньої лінії. Або ж ми будемо посилюватися ще, переглядати кандидатів, тощо. Це лише старт роботи. І тільки перший список хлопців, які явно виділяються своїми антропометричними даними.
- Отже, мета на перші збори – це перегляд?
- Перегляд, роззнайомитися, виявити сильні і слабкі сторони кожного гравця, щоб зрозуміти, на чому робити наголос, дати рекомендації тренерам, відзначити для себе якісь їхні якості, щоб запросити потім наступних кандидатів і перевірити й їх. А вже через певний період ми зможемо мати більш детальну картину по кожному гравцю, щоб скласти колектив.
- Коли пройдете збори, дасте хлопцям домашнє завдання, тим більше вони школярі, звикли виконувати домашні завдання?
- Більше того, вони усі на збори приїздять з виписками своїх оцінок зі школи. Ми зараз говоримо про спорт, а я зараз і про спорт, і про дисципліну. Ви правильно підмітили, вони отримають домашнє завдання. Але це буде не зовсім вже домашня робота, а рекомендації щодо підвищення певних якостей. Їх видамо кожному гравцеві. Доведемо свої побажання їхнім тренерам з проханням розставити ті чи інші акценти під час роботи з цими гравцями. А що стосується дисципліни і мотивації, усі хлопці приїдуть на збори з виписками з табелів своїх оцінок. Вони створять рейтинг успішності. Спортсмени, що представляють у збірній свою команду, свій регіон навіть на такому юному етапі, мають знати,хто вони, що вони представляють Україну, мають бути і вихованими, і коректними, і ввічливими. По спортивному лютими, і презентувати обличчя країни.
- А оцінки зі щоденників Вам навіщо?
- Це одна з мотивацій гравців. З тренерської точки зору. І це корисно для них. Хочеш, не хочеш – а будь-який тренер, що працює з молоддю або дітьми, виконує ще й соціальну складову. Це, гадаю, очевидно. Це не значить, що ми маємо тільки цим і займатися, але як елемент, як важіль впливу на них, він має бути. Користуючись нагодою, від усього тренерського колективу хотів би висловити щиру подяку Федерації баскетболу України за надану можливість, за усі умови, які створюються, за програму «Проект U-15», у яку вірять і Михайло Бродський, і Андрій Подковиров, та й уся федерація. А також низький уклін тим людям, без яких не було б усього цього – це тренери, перші тренери, тренери, які працюють з хлопцями.
