Напередодні українець Дмитро Кривенко переміг у змаганні данкерів на чемпіонаті світу з баскетболу 3х3. Для нього це вже друга золота медаль чемпіонату світу. Емоціями про цей успіх наш спортсмен поділився з прес-службою ФБУ вже по дорозі додому.
- Враження від виступу на чемпіонаті світу у мене двоякі. Я ніколи і подумати не міг, що буду колись називатися дворазовим Чемпіоном світу. Це неймовірно. Цього разу було складніше, тому що я почувався далеко не на 100%, тому довелося показувати не свою найкращу програму, а яку готував, а діяти доцільно тактики, я закидав данки, які гарантовано мені принесли б хороші бали і дозволили б продовжити боротьбу і жертвував видовищністю заради кінцевої мети, яку зрештою досяг. Шкода лише, що медаль тільки одна, другу мав привезти додому Вадим Miller Піддубченко, він заслуговував на неї, адже підійшов до змагань він у занадто хорошій формі, щоб лишитися без нагороди.
- Власне конкуренція на чемпіонаті світі, була доволі жорсткою, поляк Пьотр Ренкіель навіть не вийшов до фіналу, француз Гі Дюпі дуже добре виглядав.
- Так Гі (Friquent flyer) Дюпі це данкер дуже високого рівня, данк через велосипедиста, який рухається, це один із його «фірмових». Я дуже радий, що він зміг його зробити, адже вживу побачити таке завжди приємно і публіці сподобалося. Якщо дивитися, на те хто був у якій формі у той день, то він виглядав більш впевнено ніж я, але свій перший данк він змазав, бо не розрахував час і дав мені велику перевагу.
- А як взагалі було виступати на Філіппінах, на островах дуже висока вологість повітря, тропічна спека...
- Змагання відбувалися у величезній арені і на відміну від вулиці там було доволі прохолодно через роботу кондиціонерів. У підсумку, я навіть застудився. Проте, головною проблемою була зміна часових поясів і дуже довгий переліт, організм не встигає переналаштуватися і одразу бути готовим до максимальнго результату на майданчику.
- Ти завсідник топових турнірів, тебе знає публіка по всьому світі чи важко з року в рік дивувати глядачів і журі?
- Винаходити нові данки, це важко в принципі, а коли на тебе дивиться журі ФІБА, яке щоліта спостерігає за твоїми виступами і так уже років 6, то вдвічі складніше, але пересічний глядач не завжди може побачити відмінності у програмі, хоча я кожного разу додаю щось нове, обов’язково хоча б 1 елемент і я задоволений, що один із нових данків у мене у фіналі вийшов і судді гідно оцінили його. Це другий данк у фіналі: я починаю дриблінг і перед стрибком б’ю м’ячем у землю, він пролітає попід ногою, моє завдання його впіймати у стрибку і забити. Раніше я робив подібне без дриблінгу, просто накидував собі, але з дриблінгом значно складніше, слід фокусуватися на тому щоб підібрати правильно крок, своєчасно і з необхідною силою ударити у підлогу і правильно вистрибнути для того, щоб вистачило висоти забити м’яч хоча б однією рукою.
- Часто судді при виставленні оцінки керуються першими враженнями, загальним ефектом від данку чт враховуються такі ось деталі при оцінці?
- Вловити ці усі деталі одразу не просто, тому тепер журі виставляє оцінки після перегляду відеоповторів, це пішло на користь, адже так судді можуть оцінити усю складність виконання, а ми можемо додавати нові деталі, ускладнювати програму.
