Окрім неймовірної енергетики та фірмових слем-данків, Джервону Пресслі відведена особлива роль на майданчику в БК Запоріжжя. І якщо за статистичними показниками може й не всі матчі вдаються, то боротьбу своїм візаві Пресслі програє рідко. Взяти хоча б останню гру з Київ-Баскетом – командою, яка має одну з кращих передніх ліній у всій Суперлізі. У Запоріжжі велетні столичного клубу почували себе зовсім не солодко у боротьбі під щитами. Свіжий у пам’яті й останній поєдинок нашого клубу з харківським Політехніком, де саме Пресслі виграв вирішальне підбирання на чужому кільці та реалізував ключові для перемоги штрафні кидки. Справедливо, що за підсумком минулого туру слем-данк Джервона Пресслі очолив п’ятірку найкращих хайлайтів тижня. Цей локальний успіх, а також надійна, якісна та яскрава гра в останніх матчах послужили нагодою аби розповісти більше уболівальникам про гравця запорізького клубу.
– Джервон, розкажи про свою родину та як починалася твоя баскетбольна кар'єра?
– Виріс я в Північній Кароліні разом з дідусем і бабусею. У мене велика родина, у мами дев’ятеро дітей, а в мене – четверо братів і сестер. Професіонально баскетболом займаюся тільки я. Починав грати в 11-річному віці, потім була середня школа у Шарлотт, потім старша школа (Тайсон, Північна Кароліна, США), один семестр в Robert Morris University і останні три роки навчання в університеті Хемптона, де ми двічі поспіль вигравали чемпіонат “MEAC Tournament”.
– Твій хештег #4MoreThanMe пов’язаний з кількістю братів і сестер?
– Моя сім’я багато значить для мене, але у цих словах закладено ще більший сенс. Родина дає мені мотивацію, життєву силу. Так, четверо братів і сестер. І в той же час у баскетболі на майданчику окрім мене ще четверо гравців у команді. Тому хештег у широкому розумінні означає те, що не потрібно бути егоїстичним. І разом це завжди більше, ніж я один.
– Ти часто спілкуєшся зі своїм дідусем, який теж активно цікавиться баскетболом. А він професіонально не грав?
– Я дуже люблю всю свою родину. Дідусь відстежує всі матчі американської асоціації, у нього на весь сезон NBA League Pass, тобто, може дивитися трансляцію кожного матчу. Тому нам завжди є про що поговорити. Так само як і мої брати. Вони теж фанатіють від баскетболу, знають всіх гравців NBA, заглиблено слідкують за новинами. Але професіонально у родині все ж ніхто не займався.
– Які свята у вашій родині найбільш улюблені? І чи знаєш ти про Міжнародний жіночий день, який святкується 8 березня?
– Як і кожна родина ми святкуємо Різдво, День подяки, всі дні народження. А от стосовно 8 березня, то коли був в Америці, взагалі не чув про таке свято. Потім, коли поїхав в Європу, там вже дізнався, що це свято всіх жінок.
– На останні домашні матчі ти приходив із дівчиною. Це твоя кохана приїхала з Америки?
– Так! Ми з Дженіфер разом вже давно, майже п’ять років. Не міг не запросити її в Україну.
– А яке було твоє найперше враження від нашої країни?
– Перед тим, як приїхати сюди, я читав багато застережливих новин в інтернеті. Складалося враження, що тут хаос. Коли приїхав, то побачив, що війна впливає на рівень життя в країні, але реальної тут загрози немає. Звернув увагу на низькі ціни, адже до цього я був у різних країнах. Тут люди більше цінять взаємовідносини, гуманність, а меншою мірою хвилює навколишнє середовище – стан транспорту наприклад
– За два роки професіональної кар'єри ти встиг пограти у чотирьох європейських чемпіонатах. Наскільки рівень життя, звичаї та самі люди тих країн відрізняються від українських?
– Словаччина дуже схожа на Україну. А от Фінляндія, Ізраїль та Німеччина за рівнем життя помітно вище. Там для людей створюються трохи кращі умови. Самі міста відбудовані, непевне і більше можливостей у різних сферах. От вони випереджають у розвитку Україну зі Словаччиною.
– Всі вже помітили, що ти любиш смачно поїсти. Які українські страви подобаються найбільше?
– Україна якраз і славиться своєю смачною їжею. Я відвідав багато таких закладів, починаючи від дорогих ресторанів, і закінчуючи дешевими, але всюди готують у вас з особливим шармом. Я намагався куштувати різні страви і хочу сказати, що мені подобалося майже все.
– Окрім ресторанів, які цікаві місця у Запоріжжі відвідував?
– Більше всього мені подобається влаштовувати прогулянки проспектом. Недавно я пішки пройшов від Металургів до Гагаріна. Зараз вже стало тепліше, тому просто приємно прогулятися та подивитися місто. Поки що не цікавився про ваші історичні пам’ятки, музеї, хоча мені теж подобається відвідувати такі місця.
– У нас в команді аж двоє випускників Хемптона. Ти й раніше був знайомий з Маліком Трентом чи зустрілися вперше в Запоріжжі?
– Я познайомився з ним влітку якраз перед цим сезоном. У Хемптоні у нас є такий зал, куди можна приходити тренуватися всім, там ми з ним вперше і зустрілися. В університеті разом не вчилися, оскільки я в 2016-му я завершив навчання, а Малік лише з наступного року туди вступив.
– Ти дуже багато жартуєш та посміхаєшся. Як вдається поєднувати веселу вдачу і одночасно бути сконцентрованим на майданчику?
– Я стараюсь заряджати позитивом усіх навколо. У мене класні партнери по команді, і коли я виплескую ці емоції, я намагаюся і підбадьорити їх, і зарядити на гру. Я такий, тому що я отримую задоволення від гри, від всього, що відбувається у моєму житті, тому й ділюся цим з оточуючими.
– Яке завдання перед тобою ставить головний тренер команди? Чим ти найбільш корисний на майданчику?
– Тренер хоче, щоб я закривав будь-які кидки в фарбі, домінував у трисекундній зоні, і звісно ж сам набирав очки та допомагав команді. Потрібно бути непоступливим в усьому. У більшості матчів ми виграємо підбір, це означає, о ведеться хороша командна робота.
– Яким елементам баскетболу ти приділяєш уваги найбільше?
– Я намагаюся працювати над усім, що допоможе виграти матч. Не важливо, з якої дистанції потрібно кидати, якщо у мене є шанс, я спробую забити і з периметру. Хоча не приховую, на тренуваннях більше працюю над кидками згори.
– Саме один з таких твоїх кидків став найкращим епізодом останнього тижня у Суперлізі Парі-Матч. Розраховував, що так станеться?
– Я ніколи про це навіть не думаю. Насправді, схожі данки в цьому сезоні у мене вже були, тому я не сказав би, що саме зараз це було щось особливе. Я не приділяю цьому велику увагу.
– З ким в українському чемпіонаті тобі найважче штовхатися під кошиком?
– Робити це доводиться у кожній грі. У кожній команді вистачає кремезних хлопців, але якщо виділити когось одного, то нехай це буде представник “Дніпра” Станіслав Тимофеєнко. Тут справа не в тому, що найважче, просто він дозволяє собі трохи зайвого, того, що не прикрашає баскетбол, але його зарядженість на боротьбу мені подобається.
– Як ти оціниш шанси команди у фінальній частині чемпіонату – плей-оф?
– Скажу одне – все буде добре. Треба вірити у свої сили і тоді все можливо. Приходьте на наші матчі, підтримайте нас, а ми віддячимо перемогами.
