7-й Фестиваль міні-баскетболу було проведено на якісно новому рівні. Цього року організаційними питаннями опікувалася Федерація Баскетболу України. Які зміни у кращий бік відбулися? Про це спілкуємося з директором Фестивалю Ігорем Чорногрицьким.
- Помітив, що за ті роки, що ми проводимо Фестиваль, вже встигли, як кажуть набити руку. Настільки вже усе відлагоджено що у деяких моментах процес є досконалим. У конкретні терміни, з конкретною кількістю команд, на конкретних двох майданчиках. Цього року було набагато простіше провести Фестиваль Мінібаскетболу, оскільки за організацію справи взялася Федерація Баскетболу України.
- Серед іншого вона надала Фестивалю ще один корт?
- Так, ми привезли з Києва професійний корт, поклали його на дерев’яне покриття, це було зроблене вперше. Діти відчули професійне ставлення до міні-баскетболу.
- І усі залишилися задоволені. Ви спілкувалися з новачками фестивалю, які у них відгуки?
- Цього року вперше приїхали команди Світловодська, Черкас та Івано-Франківська. Географія, як бачимо, розширяється. Усі від’їздять з восторгом. Це не дивно, бо сім днів, які ми провели у Залізному Порту, були повністю насичені баскетболом.
- Молодих суддів вдалося залучити до Фестивалю?
- Так, згідно положенню ФБУ ми привезли молодих суддів, вони пройшли кемп. І ці оцінки, які вони отримали, вони пішли у загальний залік для тих областей, звідки вони приїхали.
- Ваш син Семен сказав, що йому найбільше запам’ятався матч "Судді проти тренерів". Як ви думаєте, чому цей хлопець так відреагував на це дійство?
- Це не тільки він. Це усі 400 дітей так відреагували на цей матч. Ми аналізуємо, чому так вийшло. Ми цього разу хотіли поставити живий коридор на двох половинах, щоб команди тренерів і суддів вибігали через живий коридор з дітей. Але, нажаль, на боці суддів жодної дитини не було, усі стали на коридор, звідки вибігатимуть тренери. Ми щвидко відреагували на це і випустили через загальний коридор обидві команди. Щоб нікому не було прикро. Діти, звичайно ж, у першу чергу вболівають за свого тренера, вони більше з ним спілкуються, більше контактують, ніж із суддяіми. Не скажу, що діти обурені на необ’єктивне суддівство, але просто вболівають за свого тренера, тому такий резонанс цей матч викликав. І закінчився перемогою тренерів 54:35.
- Тренери грають краще за суддів?
- Другий рік поспіль краще. У команді тренерів більше досвідчених гравців висококласних, граючих. До того ж вікова категорія. Якщо семінар був передбачений для молодих суддів, то хлопці по 19-20 років не змогли протистояти сформованим чоловікам, яким по 30-35 років.
- Які висновки зробили для себе на майбутнє?
- Цього року пристрасті так сильно вирували, що наступного року усі команди треба забезпечити наколінниками, захисними засобами для суглобів. Бачив чимало ефектних падінь, коли грали не шкодуючи себе.
- Передача естафети "Тейваз-мінібаскет челендж" себе виправдала?
- Він виправдав себе на усі сто відсотків. Бо такої кількості номінацій і нагород за сім років не було ніде. Останній подарунок від челенджа був м’яч від Кривенка, на думку тренерів ним справедливо заволодів гравець харківської СДЮСШОР-7 Микита Токарєв. Він третій рік бере участь у Фестивалі, чи не найтитулованіший гравець за підсумками попереднього Фестивалю, у нього було 5 нагород. І ми озвучили, що коли Кривенко передавав м’яч ми усі розуміли – те, що робить Кривенко цим м’ячем, виконуючи слем-данки, то для дітей до 12 років так закидати неможливо. Наші діти можуть закидати, передавати, обігрувати, але закидати згори не можуть. І ми вирішили це виправити – за допомогою тренера під бурхливі оплески Микита таки закинув м’яч згори. Його підсадили і на цьому сьомий фестиваль був закритий.
- А тепер усі з нетерпінням очікуватимуть наступного літа і наступного фестивалю.
- В день від’їзду у нас вже 12 команд підтвердили, що приїдуть на наступний, восьмий, Фестиваль Мінібаскетболу.
