Для Христини Карп минулий чемпіонат Європи у дивізіоні В, був останнім у низці щорічних випробувань разом зі збірними у різних вікових категоріях, наступної зими їй виповниться 21. Втім її слід на цьогорічній першості Європи більше ніж яскравий, вона впевнено увійшла у Топ-5 гравців за здобутими очками (16,9; 4 місце) і підбираннями (10; 3 місце), навіть у такому показнику, як результативні передачі (3,1) вона посіла 6. місце серед усіх баскетболісток на турнірі.
- Для тебе це був останній турнір у молодіжних змаганнях, чи відчувається, що могли досягти більшого?
- Звичайно наша команда розраховувала на кращій виступ. Я говорю не лише про себе. З самого початку усі тренери намагалися налаштувати нас на максимальний результат, допомагали віднайти впевненість у собі, а ми викладалися на 100. Навіть на початках головна тренерка була здивована, тим що ми хотіли тренуватися після тренувань. Ми залишалися у залі працювали і навіть частенько запізнювалися на обід. До нас треба було застосовувати санкції не за запізнення на тренування, а за запізнення після тренування.
- Як гадаєш, що завадило команді вибратися у дивізіон А?
- Особисто мені не вистачило спортивної наглості, десь зайвий раз взяти м’яч, потягнути гру на себе. У першому матчі із Литвою нам усім забракли впевненості. Був, ще той фактор, що наприклад спаринг у Румунії я пропустила через травму і команда там грала без центрових. Дівчата там грали у один баскетбол, на чемпіонаті ми грали уже в інший. Десь не встигли зігратися саме у такому складі. Іноді нам бракувало концентрації на останніх хвилинах, коли найвідповідальніші відрізки ми грали найгірше.
- Хай там що, але ти стала однією із найкращих і не лише у нашій команді, а й на турнірі загалом. Тягар лідерства у збірній був важким для тебе?
- Я могла б зіграти краще, якби була більш нахабною, думаю, це допомогло б команді. Коли ми із дівчатами грали дружно допомагали одна одній, то у нас і на майданчику виходило усе задумане, але іноді у критичні моменти, можливо слід було бути більш активною.
- У сезоні у вас було протистояння із Київ-Баскетом, у збірній одеситки і киянки нормально товаришували?
- У збірній ми були разом у всьому, жодних конфліктів не було, ані на майданчику, ані поза ним. У сезоні теж наше протистояння було суто спортивне. Наприклад із їхньою центровою, Танею Юркевічус ми часто спілкуємося, як подружки, у збірній була Вероніка Любинець, ми з нею теж добре спілкувалися. Із тренеркою Інною Кочубей, ми без проблем знайшли спільну мову, до Європи ми мало спілкувалися поза грою, але зараз познайомилися краще і, я думаю, будемо контактувати більше, адже її погляди на баскетбол співпадають із моїми.
- З Іриною Щипакіною, підтримували зв’язок під час першості?
- Так, іноді здвоювалися, дещо обговорювали.
- Які варіанти розглядаєш на наступний сезон. Які є пропозиції? Де хотіла б себе бачити у наступному сезоні?
- Чітких планів поки немає, якісь варіанти виникають, але я не поспішаю, є ще час і можливість подумати, поки хочеться трішки відпочити, відновитися, тому буду в Одесі деякий час відпочивати, а уже десь за тиждень, почну потроху тренуватися, повертатися у форму.
- Восени тебе залучали до національної команди, ти не грала, як оцінюєш той досвід?
- Так, я фактично була задіяна у розминці, кидкових вправах, а так переважно сиділа на лаві і спостерігала за дівчатами, але це теж був досвід, боту в таборі національної збірної, разом із найкращими баскетболістками країни, відчути цю атмосферу.
- Зараз після сезону відчуваєш, що більш готова до національної команди?
- Так, я стала більш впевненою у собі, фізично зміцніла, хоча, звісно, тут ще є куди додавати, знову ж таки досвіду, в тому числі і міжнародного, додалося. Я хочу прогресувати ще разом. Сподіваюся цей процес триватиме і у національній збірній. Там паче збори для кандидаток до національнї команди будуть зовсім скоро.
- Ти також граєш у 3х3, наскільки бачиш себе у цьому різновиді баскетболу?
- Минулого сезону я з ІнтерХімом грала у Лавіна Суперлізі 3х3. Це зовсім інший баскетбол, для швидких гравців, атлетичних із хорошим середнім кидком, дуже жорстка гра цим вона і цікава. В 3х3 багато вирішує індивідуальна майстерність.
- У тебе є і кидок, і в атлетизмі ти додаєш…
- Так, я працюю над цим, баскетбол 3х3 мені теж цікавий, мірою можливостей буду пробувати себе і в ньому, але поки що усе ж відпочину, море зовсім поруч, їхати нікуди не треба, наразі і немає бажання, слід відновитися.
