Новачок Київ-Баскета Максим Сандул (минулий сезон провів у Будівельнику, зіграв 29 ігор, з показниками 17хв, 7,0оч, 5,1пб, 1,2рп в середньому за матч) розповів клубній прес-службі про свої найбільші враження від Китаю, від відвідин Межигір’я. Сандул обґрунтував свою точку зору – чому Київ-Баскет однозначно боротиметься за медалі вже у дебютному сезоні у Суперлізі України
– Мені тренер, Євген Вікторович Мурзін, запропонував, я погодився без особливих вагань. Для мене Київ – зручне місце для продовження кар’єри. Та й в Україні інших, а там більше кращих, варіантів не мав. У Європі були варіанти грати, але не ті, що я хотів. Тому я прийняв рішення на користь Київ-Баскета, тим більше тренера знаю давно.
– Чим для тебе зручний Київ, він комфортний для життя?
– Так, він і для життя зручний, та й до рідної Вінниці недалечко – 200км, можна з’їздити додому за потреби. До того ж тренера знаю.
– Скільки ти вже знайомий з Євгеном Мурзіним?
– Я два роки поспіль весь час викликався на тренувальні збори національної команди. Тренувався, то ж особисто встиг з ним познайомитися.
– Знаєш його вимоги? Жорсткий тренер чи дипломат?
– Чисто за характером він не жорсткий, як на мене. Але у плані тренувань – вимогливий. Треба багато працювати, бігати, якщо виконуватимеш усе, що він пропонує, тоді жодних претензій ніколи не буде на твою адресу.
– У тебе вже була розмова з Мурзіним щодо того, які функції на майданчику виконуватимеш, якого номера гратимеш?
– До цього ще не доходило. Не обговорювали ці моменти. Прийде час зборів, тоді усе стане зрозуміло.
– Але ти готовий на будь-якій позиції зіграти, де скаже тренер?
– Ну як, 5-4 можу. Швидше за все 5-го. Навряд чи він мене ставитиме на 4-ту.
– У тебе вже є конкуренція у Київ-Баскеті, якщо ми вже говоримо про 5-го номера. Той самий Анатолій Челован може зіграти на цій позиції?
– Ну, звісно. Так у кожній команді а кожну позицію є по два гравця. Це звична практика. Тим більше сезон тривалий, не дай Боже травма. Чи треба допомогти комусь зіграти на його позиції. По-різному буває, тому я не вважаю це аж такою конкуренцією. Робочий процес, як кажуть, а тренеру вже видніше – хто у якій грі краще себе проявив і кому дати більше ігрового часу.
– До сезону, напевно, ти будеш добре готовий, бо ж у відпустці поїхав з другою збірною на чолі з Євгеном Мурзіним до Китаю?
– А спеціально задля цього і поїхав. Коли мені запропонували, я не відмовився. Бо це чудова нагода перед сезоном, перед зборами, набрати форму. Ігри – це більш важливо для підготовки, тренуватися можна скільки завгодно, але тренування все одно дають менше, ніж ігри.
– Чим запам’яталися ігри у Китаї, та й сам Китай?
– Особливо суперники нічим не здивували. Усі команди були приблизно однаковими за рівнем майстерності. У плані побуту? Там взагалі клімат інший, повітря інше, їжа інша. У нас у команді ніхто не міг нормально поїсти. Їли, бо треба було для відновлення енергії. Геть інша їжа. Ще й різниця у часі – 5 годин, довго адаптувалися. По 2-3 дні адаптувалися.
– А чому їжа інша? Що там ви не могли перетравити – такі високі хлопці?
– Вона там дуже специфічна. Навіть якщо це макарони, вони тама інші, з якимись приправами. На нашу їжу там був тільки схожий звичайний рис. А все інше – геть по-іншому було. Уявіть собі – подають курку, але не саму курку, а її голову смажену, голови качок…
– Отже, для тебе це було екзотично.
– Так, і ми усе це не їли – наші страви були макарони і рис, нагетси. До речі багато смаженого було, не корисного.
– А тобі важливо, щоб був супчик щоденно?
– Ну, так. Супчик усі хотіли і чекали.
– Отже, з нетерпінням чекав, коли приїдеш додому і покуштуєш нарешті українські страви. Яка кухня тобі більше до вподоби?
– Наша, українська. Тут усе смачно, навіть банальна картопля з м’ясом, варенички.
– Якщо повернутися до баскетбольної теми – оголосили, що Суперліга цього сезону складатиметься з восьми команд. На твій погляд, чи зможе Київ-Баскет у свій дебютний сезон у Суперлізі поборотися за медалі?
– Я думаю, воно так і буде. Ми однозначно боротимемося за призові місця. Бо я дуже добре знаю рівень тих хлопців, яких вже підписали. А ще шістьох мають підписати, вони точно не будуть слабшими. Тому у нас буде гарна команда. Боротимемося за призову трійку, щонайменше. Ми ж усі себе вважаємо непоганими гравцями, для нас плентатися за межами п’єдесталу – не діло.
– Ти до цього не один рік грав у Києві.
– Сім років вже граю у столиці, з перервами.
– Є улюблені місця у Києві?
– Взагалі то, Київ дуже красиве місто. Є чимало місць і закладів, де можна весело провести час, смачно поїсти. Парки, Дніпро з його кручами справляють враження. Але на мене найбільше враження останнім часом справив маєток біглого президента «Межигір’я». Гуляв його стежками і доріжками – гарно було б там пікнічок організувати. Це ж треба – для однієї людини було створено. Я і не знав, що люди так можуть жити. Радий, що зміни в Україні настали, народ у нас сильний і прекрасний.
