Молодіжна жіноча збірна України U-20 на шостому місці завершила свої виступи на чемпіонаті Європи у Дивізіоні B, який проходив у Софії, Болгарія. Це кращий результат цієї вікової категорії за останні 8 років.
Читайте: Жіночий Євробаскет U-20: Україна – шоста, Путра серед кращих за блоками, Лапхан – за реалізацією
Наша збірна під керівництвом Інни Кочубей здобула 4 перемоги в 7 матчах турніру – виграла всі три матчі на першому етапі, програла обидва матчі Ірландії та Чехії на другому етапі, перемогла Великобританію в матчі за 5-8 місця та поступилась Ірландії у грі за підсумкове п’яте місце. Варто відзначити, що останні дві гри Україна проводила на фоні вірусної інфекції, через яку постраждала більшість команд турніру і були відмінені багато матчів останнього ігрового дня.
Про підсумки чемпіонату Європи для нашої збірної прес-служба ФБУ поговорила з наставником команди Інною Кочубей.
- Пані Інно, перед чемпіонатом Європи за збірну в контрольних матчах не грала основний перший номер Богдана Лапхан. Їй на підміну були 18-річні Анастасія Лавринець, Серафима Тиха та була викликана в останній момент Олександра Тинщук. Враховуючи важливість першого номера для команди, наскільки Ви в підсумку задоволені грою дівчат на цій позиції?
- Треба спочатку сказати, що Серафима не перший номер. Так, я з нею говорила, що якщо вона хоче далі пов'язати себе з баскетболом (а вона хоче), то вона має розуміти, що в якісь моменти їй доведеться працювати першим номером і вона вже зараз має над цим працювати і розвивати себе. Ситуаційно вона грала першого номера на чемпіонаті Європи, але все ж вона – хороший другий номер.
Я дуже розраховувала на Богдану Лапхан на цій позиції. Протягом сезону я бачила її ігри, бачила, що в неї є характер. Вона має хороший потенціал, вона бачить гру, веде гру команди. Ми маємо вже говорити про те, що потрібно залучати її до національної збірної.
Але до нас вона приїхала на збір з "забитими" ікрами і тому ми дали їй можливість відновитись, вона не грала контрольні матчі, більше працювала з тренером по фізичній підготовці. Звичайно, якби вона пройшла з нами повну підготовку, якби тренувалась перед чемпіонатом Європи, то це була би ще краща гра, але все одно вона повністю виправдала наші від неї очікування.
Ще скажу, що дуже нам допомогла Анастасія Лавринець. Це стало певним відкриттям, адже вона дуже важко працювала, багато речей терпіла, щоб потрапити в склад. Треба пам’ятати, що їй лише 18 років, вона на два роки менша за більшість гравчинь суперниць. Але в неї є характер. Признаюсь, у нас з Євгенієм Вікторовичем були деякі суперечки по ній, але в підсумку він мені сказав, що Настя повністю виправдала ту довіру, яку я їй дала.
Тому скажу, що перші номери зіграли на цьому чемпіонаті на гарному рівні.
- За статусом лідером команди була Євгенія Путра, яка минулого сезону дебютувала за національну збірну і грала в Єврокубку. Чи вдалось в повній мірі їй проявити себе на чемпіонаті Європи?
- Вважаю, що повній мірі ні. Вона звикла грати по 40 хвилин, бути лідером команди. Вона молодець, що намагалась підтримувати дівчат, вона стала лідером в роздягальні. Але на майданчику ми грали в першу чергу командою. У нас не було яскраво вираженого лідера. Звичайно, дівчата десь більше намагались на неї грати, але в цілому ми ставили на командну гру.
Звичайно сказалось, що Євгенія приєдналась до нас під кінець збору, відновлюючи здоров'я. Вона молодець, що приїхала і дуже нам допомогла, але на цьому рівні вже тяжко грати не тренуючись. Вона більше грала за рахунок своєї майстерності, але фізично її десь не вистачало.
- Наскільки Ви залишились задоволеними фізичною готовністю команди до чемпіонату Європи?
- Ми зробили дуже хорошу роботу і відкрили дуже гарного тренера по фізичній підготовці - Дмитра Бондарєва, який був і нашим масажистом. Те, що гравці пройшли збір і чемпіонат Європи без серйозних травм – я думаю, що це показник дуже серйозної роботи.
Остання гра з Ірландією, де ми грали на фоні перенесеної інфекції, ми не забивали штрафні і з-під кільця через слабкість організму, але дівчата всі бігли. Значить фізично були готові.
- Щодо гри, то які моменти вдавались гарно, а в яких аспектах можна було додати?
- Ми кожну гру розбирали, що зробили добре і за рахунок чого можемо додавати. Можу сказати, що не було в цих іграх, що ми грали на максимумі. Десь краще зіграли в захисті, десь в нападі. Єдине, що трішки десь були необов’язкові втрати. Я їм казала, що потрібно весь час бути в грі.
- Зараз одразу після завершення чемпіонату Європи, коли не було часу для серйозного аналізу, як вважаєте, чого в підсумку не вистачило, щоб здолати Ірландію, якій програли двічі?
- Гра Ісландії з Ірландією і наша поразка ірландкам особисто мені показала, що причиною нашої поразки стала психологія. Нажаль, ми десь самі не розуміли, не могли собі вголос сказати, що можемо грати за медалі.
Звичайно ми максимально налаштовувались на перші дві гри, адже вони завжди вирішальні, тому що за їх результатом ти або продовжуєш боротись за медалі, або граєш вже за якісь там місця. На Болгарію і Ісландію їх було не важко налаштувати.
Обігравши Болгарію і знаючи, що остання гра з Австрією - дівчата вже розуміли, що вони обіграють цю команду. Тому проти Ісландії на них не було тиску, вони розуміли, що все одно мають гарні шанси вийти далі. В результаті дівчата спокійно провели гру і в кінцівці, коли суперниці підсіли, ми дотисли суперника.
А ось з Ірландією, коли вони розуміли, що перемога виведе їх в четвірку, це для них стало психологічним бар'єром. Ми розбирали цю гру пізніше і вони самі не розуміли, що пішло не так. Ніби вони все робили правильно, але не виходило. Ми десь ще не вміємо перемагати, ментально виявились не готовими.
Зі свого досвіду, коли ще була гравцем в 2009 році і відвідувала кемпінг у США, то з нами працював спортивний психолог, тому що тренер – це звичайно все, але ти буває розбираєш гру, ніби починаєш хвалити гравця, вказуєш на хороші моменти і де вона може додати, а вона починає плакати. І ти не розумієш, на які важелі натиснути, як то може зробити професіонал. Розумію, що зараз не на часі витрачати кошти на це і держава має більше зосередитись на допомозі ЗСУ, але після перемоги над ворогом сподіваюсь ми дійдемо до того, що матимемо психолога в збірних, як це є в більшості команд Європи.
- Другу гру з Ірландією можна було не грати, враховуючи велику кількість відмінених матчів чемпіонату Європи?
- Нам пропонували відмовитись він матчу, враховуючи вірус, але дівчата сказали, що хочуть грати, що вони будуть грати і вони грали, місцями показували дуже гарний баскетбол. Але незабиті штрафні, втрати м’яча – це все наслідки хвороби. Вони всі в тій чи іншій мірі перехворіли, лежали, добу не їли нічого. Цю гру важко аналізувати з точки зору баскетболу і обидві поразки від Ірландії вийшли різними. В першій ми програли через психологію, в другій вони хотіли виграти, але не вистачило свіжості.
- Які у Вас особисто підсумкові враження від цього чемпіонату Європи?
- Ось зараз, за кілька днів після завершення чемпіонату Європи, є невеликий осад. Могли зачепитись за медалі. Ми показали, що ми можемо це і як мінімум вихід в четвірку був реальним. Але говорячи про сподівання перед чемпіонатом Європи, то я цілком задоволена результатом.
Хочеться подякувати Федерації баскетболу України за умови підготовки, подякувати своєму тренерському штабу і звичайно дівчатам – ми зробили дуже хорошу роботу, яка дала результат.
- Наскільки було легко працювати з дівчатами?
- З деякими дівчатами я вже працювала, зокрема в минулому році в збірній U-18. Зі старшими 20-річними дівчатами вперше довелось працювати і я дуже позитивно ними вражена.
Діке і Кулєша – мрія кожного тренера, щоб з ними працювати в команді. Не було жодного дня, жодного разу, щоб їм було щось не так. Хоча не лише вони – багато хто заслуговує гарних слів. Не було жодних проблем з комунікацією, всі слухались, працювали. Вони всі хочуть грати в баскетбол. Все було позитивно і все якось дуже швидко пройшло.
- Останнє питання вже як до одного з тренерів національної збірної: кого будете рекомендувати для виклику до національної збірної вже цієї осені?
- На мою думку з цієї збірної вже можна викликати Кулєшу, Діке, Лапхан, Грималюк. Близька до національної збірної Тетяна Ткаченко. Євгенію Путру я не називаю, адже вона була в збірній.
Я не кажу, що вони вже всі готові грати в національній збірній, але вони мають відчути цю атмосферу, дух національної команди.