Робота баскетбольного дитячого тренера триває цілорічно. Навіть під час канікул коли вчителі із загальних дисциплін мають відпочинок, тренери організовують і проводять дитячі табори, вирушають зі своїми вихованцями на літні змагання, готуються до нового сезону. Навіть знаючи про усі тонкощі такої роботи без відпусток і вихідних Ірина Бикова свідомо обрала цей шлях. Вона баскетбольний тренер уже у другому поколінні, не дивно, що у Переяславі прізвище Бикових знають усі, хто хоч трішки стежить за баскетболом. З представницею тренерської династії Бикових ми поспілкувалися про те як розвивається баскетбол у маленькому містечку із населенням до 30 000 мешканців.
- Зараз, ми із дітьми у таборі, це уже традиційний захід, який організовуємо протягом 20 років, я сама тут була ще дитиною із батьками, які також займалися тренерською діяльністю, тепер я серед співорганізаторів і свою доньку беру із собою, їй поки що немає і 2,5 років. Табір ми організовуємо просто у лісі ставимо намети, організовуємо побут, програму роботи із дітьми.
- Можна сказати, що це баскетбольний табір?
- Лише почасти, так переважна більшість дітей, це ті хто займається баскетболом у секціях Переяслава, але тут ми приділяємо більше уваги загальнофізичній підготовці або ж допомагаємо дітям розкрити їх творчі нахили. Діткам ми пропонуємо вправи на координацію, кардіо підготовку, витривалість, трішки працюємо із м’ячем, але волейбольним, адже усе відбувається на чистому повітрі, у лісі де немає баскетбольного майданчика із покриттям, якщо порівнювати із дорослим баскетболом, то це щось на кшталт фізпідготовки перед початком передсезонних зборів, а точніше, оздоровлення дітей.
- Ви говорили також і про творчі здібності дітей…
- Так звичайно, ми тут проводимо конкурси, вистави, брейн-ринr, шахові турніри також. У нас усі діти об’єднані у команди і ці команди разом у всіх конкурсах і активностях. У таборі є чергові, які готують гарячі страви для усіх, іноді приїжджають батьки, які теж багато допомагають у організації, власне цей табір і є поєднанням ініціативи тренерів і батьків. Він починався колись із виїзду у ліс на 5-6 днів, а зараз у нас повноцінний табір 17 днів. Цього року ми зібрали 47 дітей різного віку, багатьох злякали дощові прогнози на липень, минулого року було 70 дітей. Зараз найменший хлопчик у таборі 2011 року народження.
- Тобто, це не зовсім ваша команда, яка грають у ВЮБЛ?
- Так, у ВЮБЛ у нас грають лише дівчата, а у таборі є і дівчата і хлопці. Хоча ВЮБЛ, це важлива частина баскетбольного життя у нашому місті, приємно що останнім часом кількість дівочих команд у лізі збільшується, регіональний принцип допомагає багатьом командам не витрачаючи багато часу і коштів зіграти у турнірі. Звісно, нам цікаво грати із командами з різних міст, коли у нас є виїзди то ми зазвичай організовуємо і екскурсії, у Вінниці їздили дивитися на фонтани, у Одесі теж гуляли містом. Коли до нас приїжджають на тур, то ми теж радимо відвідати музеї, діти мають можливість розвиватися не лише як спортсмени. Взагалі значно краще стало висвітлення дитячих команд, зараз немає жодних проблем, щоб дізнатися результати, якісь новини про турнір.
- Ще одним новоуведеням стали збірні для гравців віком до 14 і до 15 років, як гадаєте це корисно?
- Звичайно, діти отримують хороший стимул, виклик до збірних у такому віці, це дуже важливо і може вплинути на подальшу кар’єру, більше того запроваджені стипендії для збірниць. Зараз у збірній віком до 14 років є наша вихованка Каріна Панчук, серед кадетів Віра Черкаська є, також Вікторія Кондусь, зрозуміло що дівчата задоволені, а якщо говорити про вік пасарел (до 14 років), то хотілося б більше комунікації тренерського штабу із наставниками на місцях, щоб ми теж знали, які завдання отримують дівчата від головного тренера, над чим їм належить працювати, адже успіх програми залежить і від тих хто безпосередньо протягом сезону займається із дітьми.
- Скажіть чи важко знаходити гравців чи дівчата охоче йдуть на баскетбол у Переяславі?
- Багато залежить від року набору, бувають більш масові роки, бувають менш вдалі, а загалом баскетбол у Переяславі знають і люблять, для дітей важливо бачити позитивні приклади, коли їхні земляки потрапляють до збірних або до великих клубів, так серед вихованців моєї мами Алли Бикової є Людмила Науменко, Олександр Тіщенко, у юніорській збірній з 3х3 є наша Вікторія Федоренко, є ще Максим Козловець.
- Певно посприяла б ще більшій популяризації і наявність баскетбольного клубу у місті, адже був досвід МБК Переяслав?
- Так, свого часу місто підтримувало баскетбольний клуб, який дуже непогано виступав у Вищій жіночій лізі, але зі зміною міського голови фінансування припинилося і нам довелося тоді знятися по ходу чемпіонату, деякий час майже той самий склад продовжував тренуватися у Переяславі, але виступали ми як Черкаси-Марель, адже там вдалося знайти фінансування. Відродити такий проект було б дуже добре, адже зараз у нас підростає дуже хороше покоління дівчат, які от-от закінчать школу, свого часу я сама була гравцем у Переяславі, це дуже хороший досвід.
- Але ж є люди, які вважають баскетбол не жіночим видом спорту…
- Я скажу, щоб баскетбол дуже жіночий вид спорту, баскетбол гра інтелектуальна, а дівчата мають бути розумними і хитрими. Баскетбол прекрасно формує характер, дає можливість у ранньому віці подорожувати і вміти спілкуватися із однодумцями. Дівчатка, які прийшли у баскетбол вони більш витривалі, більш самостійні навчені спілкуванню. Я теж мама дівчинки і хочу щоб моя донька, коли підросте теж займалася баскетболом, стане вона профі чи ні, не важливо, але поки буде навчатися, чому б ні!
