Головний тренер чоловічої збірної України U-20 Вадим Пудзирей підбив підсумки виступів своїх підопічних на чемпіонаті Європи.
У Німеччині українська молодіжка розпочала з феєричної перемоги над іспанцями, але у підсумку не змогла стрибнути вище 12-го місця. Чому?
- Ми непогано розпочали виступи на чемпіонаті. Підгрупа, як потім виявилося, була сильною за складом учасників. Одна команда з неї грала у фіналі (Хорватія, поступилася майбутньому чемпіону Ізраїлю 66:80 – ред.), одна – у півфіналі (Франція, поступилася майбутньому чемпіону Ізраїлю 57:83 – ред.), і ще одна (Іспанія – ред.) боролася за п’яте місце. Нам забракло для більш вдалого виступу потужності гравців, агресії. А додати ми не могли через кадровий дефіцит. Та й відсутність повноцінної ігрової практики у багатьох хлопців далася взнаки. Наведу приклад: Андрій Грицак був найкращим за підбираннями у складі команди. В останніх двох матчах, які не мали особливого турнірного навантаження, я дав хлопцю можливість перепочити. Ми пішли назустріч колегам зі збірної U-18, бо Грицаку ще грати за цю збірну на чемпіонаті Європи. Його відсутність на паркеті у матчах з Великою Британією (поразка 66:82 – ред.) та Чорногорією (поразка українців 79:98 – ред.) позначилася на наших діях. Войналовичу і Бондарчуку було складно грати на щитах і закривати цю позицію.
- Збірна Туреччини розтрощила Україну в 1/8 з рахунком 104:46. Чому?
- Туреччина налаштувалася на гру з нами, як на останній бій. Такої агресії і тиску хлопці не витримали. Суперник напрочуд щільно прихопив нас. Нестабільно зіграла задня лінія. У нас якщо один гравець випадає з гри, йде ланцюгова реакція. Матч показав, що кваліфікація гравців у збірній Туреччини – вища. Хай там як, але вважаю, не слід зациклюватися на негативних моментах, так – з тріском програли туркам, з іншого боку – обіграли Іспанію (82:79 у першому турі групового турніру – ред.). В офіційних матчах іспанців, які на усіх турнірах є чи не головними фаворитами, до цього ми не обігрували. І це відбулося на цьому чемпіонаті. Звісно, після нищівної поразки від турків хлопці переживали, але швидко змогли вгамувати негативні емоції і вже наступного дня більш ніж у 20 очок (94:72 – ред.) обіграли Ісландію.
- Як позначилася на виступах у Німеччині відсутність лідерів Санона і Скапінцева?
- Я б додав до цього ще й Ніколенка. Звісно, якби ці хлопці грали – це була б інша команда. Присутність у складі таких виконавців дозволяє грати більш гнучко у плані тактики. У сучасному баскетболі, якщо ти зосереджений на грі з периметру, тобі швидко знайдуть протидію. Не усі хлопці однаково сильно змогли зіграти на своїй і на чужій половині. Як виявилося, одного бажання для успішного виступу на тривалій турнірній дистанції замало. Потрібна ще й майстерність. Що ж до бажання, то у його відсутності не можу дорікнути жодному гравцеві.
- Чи відбулася розмова з командою після завершення виступу. Якщо спілкувалися, то про що?
- Звісно, ми обговорювали наші здобутки, помилки і результати. Контакт з командою має бути завжди. До речі, програму-мінімум, вважаю, ми виконали – залишилися у Дивізіоні А. Після останнього матчу сказав гравцям, що вони вже не хлопчики. За своїм віком кожний з них є потенційним кандидатом до національної збірної. Треба ставити перед собою найвищі цілі і йти до них. Є певні складнощі – так, ніхто зі складу збірної не є на сьогодні гравцем Суперліги, в той час, як наші суперники грають у найвищих дивізіонах у своїх чемпіонатах. Але, хто ставитиме мету – досягне максимальних висот.
