Кадетська жіноча збірна України U-16 виступила у цьому сезоні найкраще у лінійці юнацьких жіночих збірних. На чемпіонаті Європи (Дивізіон В) у Скоп’є підопічні Валерія Жартуна грали у матчі за третє місце і у підсумку стали четвертими. Для порівняння - на Чемпіонаті Європи-2016 кадетська жіноча збірна стала 14-ю. Головний тренер жіночої збірної України U-16 Валерій Жартун підбив підсумки виступу своїх підопічних у Македонії.
- Пане Валеріє, участь у півфіналі, а потім у матчі за третє місце – гідний результат, та чи могла команда виступити ще краще і підвищитися у класі?
- Кілька днів ця думка не йде з голови. Але не можу без ґрунтовного аналізу дати відповідь. Треба порівняти, що було добре для цієї команди, що ми недопрацювали. Команда здебільшого складалася з дівчат 2002-го року народження і були три лідера 2001-го (Космач, Попова, Топчій – ред.). І важко сказати, хочеться на наступний рік подивитися і порівняти, що було зроблено правильно. Чи це певні обставини призвели до цього, чи ми правильно розпланували роботу і вивели їх на пік форми, показали результат. А на рахунок четвертого місця, чи могло бути вище? Думаю, важко, відстаючи фізіологічно і психологічно на рік боротися на рівних з дівчатами 2001-го року народження. Ці перемоги, які нам далися у матчах, де ми наздоганяли суперника, дуже багато забрали у нас енергії. Дві останні гри це вже були не ті дівчата, які грали спочатку. Їх не вистачило емоційно. Після перемоги над Португалією вони були спустошеними. Очі не світилися, сил не було. Я не можу сказати, що хтось з них не хотів, я не маю претензій до жодної з дівчат. Вони наші найкращі дівчата в Україні у цій віковій групі. І усім їм було місце у команді, я не жалкую ані про жодну з них, що вони поїхали з нами. Але очі не горіли і сил не було.
- Ви кажете, ці дівчата грали з на рік старшими дівчатами на чемпіонаті Європи?
- У нас були тільки троє дівчат з Бердянська 2001-го року народження, Космач, Топчій і Попова, і ще Константиновська, яку ми грали для перспективи, для її розвитку. З її антропометричними даними – ми не можемо цим нехтувати, дали можливість, щоб вона вчилася, змін.
- Але ж можна було комплектувати збірну дівчатами 2001-го року народження, і тоді б вони…
- У нас не було такої можливості. Можна було б комплектувати, але ці діти 2002-го року народження сильніші за дівчат 2001-го. Так сталося, що в Україні дуже мало команд 2001-го р.н., і рівень такий, що дівчата 2002-го туди потрапляють.
- Отже, якщо ці дівчата можуть ще рік грати у збірній U-16, тоді наступного року вони можуть виступити краще?
- Хочеться на це сподіватися, працювати, щоб вони покращили свій результат.
- Найбільш кульмінаційним моментом чемпіонату для вас була гра з Ірландією (вольова перемога, від якої залежав вихід з групи – ред.) чи Португалією (у чвертьфіналі – ред.)?
- Напевно, кульмінація – це була Португалія. Це День Незалежності України, дівчата були такі заряджені! Це був перший чвертьфінал у їхньому житті. Вони робили неможливе в цій грі. Вони «убивалися» тільки за перемогу.
- Тепер вже у них є досвід, який вони можуть використати на наступний рік. Можна сказати, що це вже інші дівчата повернулися з чемпіонату Європи?
- Думаю, що тільки так. Ці 12 дівчат, які пройшли увесь цей шлях і дійшли до гри за третє місце, вони зобов’язані себе змінити, у них в голові має залишитися зовсім інше бачення баскетболу. І вони тепер повинні розуміти, як працювати краще, більше для того, чого можна більше досягнути і не вистачає трішечки.
- Тобто, на наступному чемпіонаті Європи їхні очі можуть не згаснути завчасно? Може їх тоді з їхнім досвідом вистачить на увесь турнірний шлях?
- Дуже хочеться у це вірити і бачити – це вже відбудеться за рік. А протягом року вони мають добре попрацювати, щоб наступного літа відчулося, що ці дівчата інші, що вони подорослішали і до баскетболу тепер ставляться ще краще. Не можу зараз сказати, що зараз погано, але іще краще, іще більше.
- Хто з ваших суперників запам’ятався вам найбільше?
- Вважаю дуже справедливим, що фінал був Данія – Бельгія. Це дві команди, які виділялися на тлі інших. Хоча вони зовсім різні за стилем гри. Мобільна, швидка команда Бельгії, без високих, але відчувається, що вони вже дуже багато років грають разом. І височезна команда Данії, з двома центровими, не просто високими, а які на високому рівні показали свою технічну, тактичну майстерність, індивідуально дуже сильна команда. І сам фінал виявився напрочуд гарним. Як Данія з +20 тільки якимось дивом… Тільки дивом Бельгія на останній секунді не закинула м’яч. Думаю, вони вже не один раз переглядали кінцівку і не можуть второпати, як вона його не забила.
- Ви разом з дівчатами були на фіналі?
- Так, усі команди були на фіналі. Після своєї гри ми дивилися, дуже гарний матч і дійсно, ці команди заслуговують на те, що зустрілися у фіналі.
- Ви з дівчатами потім обговорювали, що могли і ми грати за титул?
- Звичайно, ми говорили. Ми дивилися гру, обговорювали моменти, порівнювали дівчат, порівнювали технічні елементи їх, свої. Ми їх до цього і вели, і пояснювали, що різниця між нами і їми не така велика, щоб опускати руки.
- Вони Вас зрозуміли?
- Сподіваюся, що так. Дуже хочеться, щоб вони це зрозуміли і працюватимуть так, щоб на наступний рік показати ще вищий рівень баскетболу.
