У першій частині інтерв'ю із Віталієм Степановським ми пригадали чемпіонські миттєвості Хіміка і поговорили про поточний сезон у Суперлізі Парі-Матч, читайте продовження. Цього разу йтиметься про роботу у системі збірних команд і срібні миттєвості Універсіади - 2019.
- Давайте тоді про Універсіаду: друге місце для тренера максималіста це успіх чи невдача?
- Тут у першу чергу хотів би подякувати гравцям, які погодилися на пропозицію, провести разом значну частину літа, які проявили себе як професіонали, завдяки їм нам вдалося створити боєздатний колектив однодумців, а не групу баскетболістів, які вирушили пограти у баскет і подивитися на Італію. Вдячний їм за те що вони почули мої слова, що ми їдемо вирішувати найвищі завдання і саме тому ми дійшли до фіналу. Ми провели хороші збори, зіграли потрібні спаринги. Ми добре підготувалися і завдання просто вийти із групи для нас не було актуальним, ми дійсно їхали перемагати.
- Зараз із дистанції часу, можете проаналізувати, чи реально було переграти американців?
- Якщо подивитися суто на результати матчів, то можна сказати, що ми могли їх здолати. З позиції людини яка знаходилася там у епіцентрі усього що відбувалося, то можу сказати, що це було неможливим. Я не можу сказати, що я пророк і заглядаю у майбутнє, але як тренер ти відчуваєш команду і перед третьою чвертю півфіналу із австралійцями, я бачив, що найважливішими для нас є найближчі 20 хвилин, нам необхідно було виграти цей півфінал будь-що. Команда була близька до виснаження, у першу чергу емоційного. До фіналу у нас був час відновитися фізично, ми мали день відпочинку, а от емоційно було уже дуже важко, перед фіналом ми виграли 2 шалених за своєю напругою матчі із Канадою та Австралією, обидва із різницею у 2 очки. Це були пізні матчі, ми поверталися до готелю о пів на першу ночі, ми віддали багато емоцій. У матчі із Австралією, мій тайм-аут на початку другої половини був не про тактику. Я просто хотів звернутися до хлопців, попросити їх зібратися і відіграти той час який лишився на своєму максимумі. Я вдячний їм за те що вони зробили. Щодо фіналу, то слід визнати, що у той день, із тією командою, я про американців, ми не могли нічого зробити.
- Новий рік готує нові виклики, наступного літа Вам у якості головного тренера везти збірну молодіжний чемпіонат Європи, уже думали про це?
- До будь-який матчів під прапором України, я ставлюся як до великої відповідальності перед країною, перед хлопцями яких ти запрошуєш до команди і ще один момент: дуже приємно коли тобі довіряють молодь, адже це цікавий шлях, який нам належить пройти разом
- У нашій групі будуть ті команди які цього року посіли 1 і 3 місця Ізраїль та Німеччина – це вирок чи скоріше виклик?
- Звісно на групу я уже дивився. Вона дуже непроста і чимось нагадала мені групу яка була у нас на Універсіаді: американці, фіни і Китай. Якщо подивитися на підсумки, то вона виявилася найсильнішою. З нашої групи 2 команди грали у фіналі, а фіни посіли 9 місце, тобто за весь турнір вони програли тільки нам і американцям, а потім усі матчі вигравали. Зараз нам теж у групі доведеться грати із дуже сильними суперниками, зате при вдалому збігу обставин, зустрітися із ними повторно можна буде лише на стадії півфіналів. Тому перед початком чемпіонату треба добре підготуватися, зробити хороший скаутінг і з повною впевненістю у своїх силах рухатися вперед.
- Підхід до роботи із молодіжкою буде відрізнятися від студентської збірної? Як плануєте комплектацію, збори тощо?
- Звісно підготовка буде дещо відрізнятися. Хлопці тут по молодше. Слід враховувати, що наші гравці виступають переважно у Вищій лізі, змагання у них закінчаться доволі рано, часу для відпочинку їм буде достатньо. Тому можливо доведеться розпочати підготовку пораніше.
- Зверну увагу, що у молодіжці будуть грати хлопцям, які у 16 і 18 років виступали переважно у дивізіоні В. Тобто на такому рівні із такими суперниками вони ще не змагалися.
- Тут дуже важливо нам добре провести підготовку і зіграти хороші спаринги перед чемпіонатом. Адже це дасть хлопцям шанс відчути рівень тих команд, які чекають на них на чемпіонаті, відчути те як грають у Дивізіоні А. Нам не треба жаліти, що от ми ніколи не грали у Дивізіоні А, просто слід обрати 12 найкращих хлопців із тих хто є, саме тих хто готовий битися за збірну, підготуватися і їхати за хорошим результатом для нашої команди.
- Зовсім близькі перспективи – це матчі національної команди Вам доведеться бути там у ролі асистента чи стали несподіваним таке призначення для Вас?
- Ні сюрпризом не стало. Не можу сказати, що я про це здогадувався чи ще щось там. Просто це частина тренерського життя, частина нашої роботи.
- Що думаєте про найближчих суперників національної команди австрійців та угорців, на перший погляд не найбаскетбольніші країни?
- Слід відкинути ці шаблони, що хтось із баскетбольної країни, а хтось ні. Зараз усі навчилися грати у баскетбол, усі намагаються натуралізувати гравців на слабкі позиції. Усі команди можуть перемагати і до обох цих збірних слід ставитися із великою повагою і ще важливим є те що б у нас у команді зібралися ті на кого ми зможемо розраховувати, щоб їх оминули травми, щоб не було проблем із клубами. Нам слід відштовхуватися від самих себе.
- Рік обіцяє бути насиченим і цікавим…
- Так, буде цікаво. Наостанок хотів би привітати усіх із Новим роком і побажати здоров’я та здійснення планів.
