Збірна Сумської області-БК СумДу за підсумком першого етапу регулярного чемпіонату Вищої ліги зайняв друге місце в групі, продовживши боротьбу за медалі. Головний тренер БК СумДУ Ярослав Ковальов, в інтерв'ю basket.sumy.ua підбив проміжні підсумки сезону.
Чи задоволені проміжними результатами сезону, зокрема медалями першого етапу?
Будь-які медалі – це завжди приємно. Тому, звичайно, задоволені. І для команди, і для спортсменів це гарна мотивація. Хоча зрозуміло, що нам хотілося би медалей за підсумками всього чемпіонату.
Чи вдалось досягнути цілей, які собі ставили?
Основною задачею було зберегти команду та заявитися на сезон. Навіть суперліга недорахувалася декількох колективів. Але ми відчували певні зобов’язання перед спортсменами, особливо студентами університету. Свого часу вони повірили в нас, прийшли до нас навчатися, ми не могли їх покинути. Ті, хто з командою до кінця, завжди будуть мати нашу підтримку. Звичайно, наскільки це дозволятимуть обставини.
Задачею-мінімум на перший етап та на сезон в цілому був якраз вихід до наступного етапу. Ми розуміли, що нам місце однозначно в ТОП-8, але в нашій групі було 4 конкурентні команди на 3 путівки до наступної стадії. І результати особистих зустрічей цих команд це повністю підтвердили – декілька овертаймів, доля більшості зустрічей вирішувалась у “клатчі” чи навіть на останній секунді. Трішечки не пощастило Ніко-Баскету, але теоретично на їх місці могли опинитися і Політехнік, і ми, і навіть Кривбас.
Далі буде складніше та водночас цікавіше. “Прохідних” колективів не залишилося. Виділити можна хіба що Рівне. На мою думку, саме вони є фаворитами сезону. Інші сім команд мають приблизно однакові шанси на вихід в ТОП-4. Принаймні у нинішніх складах.
Чи вплинула війна на підготовку до сезону?
Війна вплинула на все, на кожну сферу нашого життя. А баскетбол не існує у мильній бульбашці, тому він також постраждав. Про це можна безкінечно говорити. Суттєво змінилися склади команд, зменшилося фінансування, погіршилися умови для тренувань і змагань (опалення, вимкнення світла, повітряні тривоги).
Постраждали також наші вболівальники, адже втратили можливість наживо дивитися улюблену гру. Цієї атмосфери в залі дуже не вистачає і гравцям. За таких обставин заслуговують найвищої похвали усі клуби (від суперліги до дитячих змагань регіонального рівня), які продовжують грати. Про яку серйозну підтримку баскетболу може йти мова? Особливо в Сумах, де до країни-агресора 30 км. Більшість партнерів переймаються збереженням власного бізнесу або фізичним виживанням, допомагають армії або ж самі воюють.
Наш начальник команди також вже півроку захищає країну на Донбасі в лавах збройних сил України. Але завдяки “старлінку” по можливості він на зв’язку, вболіває за команду, переживає цей сезон разом з нами. Хоч він повністю пропускає цей чемпіонат, ми вже повідомили, що одну медаль для нього відклали і спробуємо завоювати ще. Ніколи не втомимося дякувати ЗСУ та іншим силам оборони країни за можливість грати в улюблену гру.
