Львів не має команди у чоловічій баскетбольній Суперлізі. Найкращий представник міста на баскетбольній карті України –вищолігова «Львівська Політехніка». У цьому сезоні команда займає передостаннє шосте місце групи 2, маючи лише дві перемоги в активі. Домашні матчі проводять у спорткомплексі НУ «Львівська політехніка», що в Стрийському парку. Про стан справ у команді, фінансову підтримку та перспективи кожного нам вдалося поспілкуватись з Ярославом Зубрицьким – тренером, колишнім спортсменом у чиєму послужному списку звання чемпіона Болгарії та Україні.
- Ярославе, розкажіть про команду «Львівської Політехніки». Як Ви оцінюєте фізичну форму гравців та рівень підготовки до наступних матчів?
- Команда підготовлена добре. Вважаю, що хлопці перебувають у хорошій формі. Варто лише робити поправку на те, що ця команда повністю студентська. Усі гравці, що перебувають в команді, є студентами НУ «Львівська Політехніка» за винятком декількох, які ще є школярами. Однак і вони в майбутньому розпочнуть навчання в цьому університеті. Головною проблемою команди є відсутність досвідчених гравців.
- Як побудований тренувальний процес у команді? На що робляться акценти?
- Влітку ми розпочинали з загальної підготовки: тренувалися як і в залі, так і на стадіоні. Зараз в основному відпрацьовуємо гру в обороні і в атаці, награємо зв’язки, взаємодії. Також є індивідуальні тренування, а вечір присвячений ігровому тренуванню.
- Чи відповідає рівню змагань тренувальна база та ігровий майданчик? Чи задоволені Ви цими умовами?
- На сьогоднішньому етапі я вважаю, що це непогані умови. В майбутньому, при появі спонсора, звісно хотілось би проводити матчі у Палаці спорту «Галичина».
- Палац спорту «Галичина» пам’ятає ігри БК «Політехніка-Галичина». А скільки людей підтримують Вашу команду сьогодні, цікавляться її справами?
- Зараз у команди вкрай мало прихильників. Фактично є лише ті, хто пам’ятає ще давніші часи львівського баскетболу, також люди, що відвідують більшість спортивних подій в місті. Проте повторюсь, їх небагато.
- Яким чином здійснюється фінансування команди?
Львівська політехніка надає команді можливість тренуватися у залі спорткомплексу, а також оплачує наші виїзди та прийом домашніх матчів. Міська та обласна влада поки обходять команду стороною і на неї не виділялось жодних грошей. Нещодавно у Львівської місцевої федерації баскетболу змінився президент. Сподіваємось, що з Дмитром Крамарем вдасться змінити ситуацію, зрушити її з мертвої точки. Як і я, Дмитро Крамар є колишнім баскетболістом, дуже любить цей вид спорту. Є сподівання, що він також сприятиме росту нашій команді, що, зрештою, вже і робить. Загалом дуже хотілося б, щоб баскетбол у Львові розвивався серйознішими кроками. Приємно, що у нас є бізнесмени, які також розвивають свої клуби, які виступають у першій лізі України. Для прикладу, Роман Городечний уже не перший рік фінансує БК «Львів», а Юрій Хомин – «Віта-Агро». Приємно, що не один, а два клуби представляють Львівщину у цих змаганнях.
- Минуло вже трохи часу від завершення Вашої кар’єри гравця. Що сьогодні, оглянувшись назад, Ви б визначили як власне слабке місце?
- Моє? (усміхається)… Це, перш за все брак школи. У баскетбол я розпочав грати доволі пізно, почав тренуватись у 16 років. Не було базових вмінь і це доволі довго заважало. Постійно потрібно було допрацьовувати.
- Хто з Ваших підопічних є продуктом праці львівської баскетбольної школи?
- Із львівської школи у нас в команді є Максим Викрикач, Віталій Капко, Данило Кич, та Павло Кич. Однозначно, що хотів би бачити у складі більше хлопців зі Львова та щоб вони грали провідну роль в команді, допомагали здобувати результат.
- Чим повинен вразити Вас гравець, щоб потрапити до команди?
- Перш за все – бажання. Я не кажу, що не потрібні задатки, однак на першому місці має бути бажання грати у баскетбол, тренуватися та прогресувати. Чи може заграти розігруючий зі зростом 1,80? Так. Однак не варто забувати й про таких, які мають все, окрім бажання, - такі грати не будуть. Також важливою є наявність певної школи, володіння базовими навичками.
- У Вашій групі є команди з Рівного та Івано-Франківська. Чи є зустріч з кимось із них принциповою, тобто чи присутній дух дербі? А також, що Ви можете сказати про готовність лідерів турнірної таблиці Вищої ліги до Суперліги?
- Звісно, певний особливий дух у зустрічах з командами є. Так минулого року, коли ми боролись за перше місце з івано-франківською «Говерлою», це вдавалось краще. Сьогодні у зв’язку з різким омолодженням складу, на жаль, не можемо скласти гідної конкуренції. Що ж до лідерів Вищої ліги, то, думаю, відсотків на 50 їм варто підсилити свої склади, якщо їхня мета – виступи в Суперлізі.
- Чи проявляють інтерес до Ваших гравців, можливо й до Вас, як до тренера інші команди?
- Завжди кажу хлопцям, що це їх шанс. У них є багато ігрового часу та можливість відточувати майстерність у Вищій лізі. Якщо ними цікавитимуться, вони, мабуть, перейдуть в інші команди. Перш за все через погане фінансування. Саме тому один з наших гравців Микита Базилев перейшов до команди з Харкова. Я поки працюю тут. З жодними пропозиціями на мене не виходили, а якщо буде цікава пропозиція, то будемо розглядати, а чому б і ні?
