У середині листопада чоловіча збірна України стала володарем щорічного Кубку європейських чемпіонів серед спортсменів із вадами слуху. На цей раз представницький турнір проходив у турецькому місті Бурса. Про цей успіх українських баскетболістів, чудовий виступ чоловічої та жіночої збірних на літньому чемпіонаті світу прес-служба ФБУ поговорила з головним тренером наших команд Станіславом Каковкіним.
- Станіславе Георгійовичу, і чоловіча, і жіноча збірні України вже встигли привчити наших уболівальників до перемог на найпрестижніших міжнародних турнірах. Ще один успіх відбувся зовсім недавно у турецькому місті Бурса. Розкажіть, будь ласка, докладніше про виступі там ваших підопічних.
- Цьогорiч у Кубку Європейських чемпіонів взяли участь 7 команд. Вони були розбиті на дві групи. Ми потрапили до групи з командами польського міста Глівіце та італійського Пескара. Почергово обіграли поляків та італійців та вийшли до півфіналу. Там виграли у представників грецького міста Патри, а у фіналі знову зустрілися з Глівіце. Ця гра вийшла бiльш складною, ніж на груповому етапі, проте ми знову виявилися сильнішими за свого суперника і стали переможцями Єврокубку.
Відразу три наші гравці стали володарями індивідуальних призів. За підсумками турніру його MVP став Іван Дудар, а Олександр Фоменко та Дмитро Василенко увійшли до символічної п'ятірки найкращих гравцiв.
- Влітку наша чоловіча збірна посіла третє місце на чемпіонаті світу, який проходив у грецькому Іракліоні, а жіноча стала володарем срібних медалей. Наскільки успішними ви вважаєте досягненi результати?
- Друге місце наших дівчат - це однозначний успіх, тим більше, що востаннє вони показували результат такого рівня на Дефлімпійських іграх 2013 року. Минулого року у команди змінився головний тренер. Ми провели масштабну селекційну роботу. Завдяки зусиллям наших спонсорів дівчата брали участь у багатьох турнірах, а також провели сезон у жіночій Суперлізі. Це допомогло підійти до чемпіонату максимально підготовленими. Певною мірою ми піднесли сюрприз, блискуче виступивши в груповому раундi. У вирішальному матчі дівчата, на жаль, поступилися американкам.
Щодо чоловіків, то хотілося б досягти кращого результату. На жаль, по турнірним розкладам нам довелося грати зі збірною США вже у півфіналі, хоча ми сподівалися зустрітися з ними у вирішальному матчі. Поступилися американцям 13 очок, а в матчі за бронзу з рахунком 69:36 впевнено обіграли збірну Ізраїлю. Ніяк нам не вдається дістатись на чемпіонаті світу до найвищих нагород, проте сподіваємося, що рано чи пізно ця вершина нам підкориться. При цьому у світовому рейтингу чоловіча збірна України наразi знаходиться на другому місці.
- Якi сьогодні справи з фінансуванням наших збірних?
- У цьому плані нам гріх скаржитися, особливо зараз, коли в країні триває війна. Ми постійно відчуваємо підтримку з боку Міністерства молоді та спорту України, українського центру з фізичної культури та спорту інвалідів Інваспорт та Спортивної Федерації глухих України. Ну і звичайно ж, ми б ніяк не розвивалися, а може й взагалі не існували, без наших ЗСУ. Тільки завдяки їм ми живемо, працюємо, і про Україну не забувають на спортивних форумах у всьому світі.
- Інваспорт двома командами виступає у професійних клубних змаганнях: чоловіча – у Першій лізі, жіноча – у Вищій, причому лідирує там. Які завдання насамперед ставляться перед цими командами?
- Насамперед ми хочемо, щоб наші команди завдяки участі у цих лігах по максимуму були підготовленими до різних міжнародних турнірів. Цей момент важко переоцінити. Саме через матчі чемпіонату ми ростемо від гри до гри, і цей фактор безпосередньо впливає на успішні виступи збірних.
Жіноча Вища ліга: Інваспорт продовжив переможну серію, Козачка обіграла ХАІ
- Чи не було бажання виставити і цього сезону жіночу команду у Суперлігу?
– У міжсезоння у нас відбулися значні зміни у складі. Хтось перейшов до інших клубiв, хтось виїхав за кордон. Ми вважали недоцільним виступати у Суперлізі, хоча така можливість була. Швидше за все повернемося туди наступного сезону.
- Інваспорт наразi без поразок виступає у жіночій Вищій лізі. Як би Ви відзначили гру 16-річної Світлани Полянцевої, яка зовсім недавно стала MVP сезону у ВЮБЛ?
- Світлана робить великий внесок в успіхи команди. І найголовніше - вона прогресує від матчу до матчу. Вона вже ставала MVP ігрового тижня, як до речi, і інша гравчиня нашої команди Катерина Черниш.
Визначена символічна збірна та MVP четвертого ігрового тижня жіночої Вищої ліги
- Станіславе Георгійовичу, ваші команди мають певну специфіку. З якими основними труднощами стикаєтеся під час роботи з ними?
– Основні труднощі у нас виникають при комплектуванні команд. Селекція – постійний процес, будь-яку команду завжди хочеться посилити. Є гравці, які просто соромляться своїх фiзичних недоліків і тому не поспішають переходити до нас. За запрошенням до нас хтось одразу погоджується, а хтось бере час на роздуми. З останніми ми докладно розмовляємо, переконуємо у плюсах від переходу до нашої команди. Психологічний момент - найважливіший у нашій роботі.
- Труднощі у повсякденному тренувальному процесi менш складні?
- У цьому аспекті я не говорив би про труднощі взагалі. Так, доводиться вдаватися до жестової мови, але найголовніше - ми, як у абсолютно будь-якій професійній команді, прагнемо досягти необхідного порозуміння між гравцями та тренерським штабом, взаємоповаги між ними. Коли це досягається, гравці здатні сприймати тренерські ідеї, а команда має готовність досягати високих результатів.
