Всі категорії новин
Я не мала права підвести. Історія тренерки з Харкова, яка рятувала від обстрілів 12 дітей

Я не мала права підвести. Історія тренерки з Харкова, яка рятувала від обстрілів 12 дітей

Понад 30 років життя харків’янка Елеонора Чек присвятила своїй улюбленій справі – тренерству з баскетболу. Займається з дітьми. Виховала учасників національної збірної та багаторазових чемпіонів. У переддень війни вона повезла своїх підопічних на чергові змагання – виборювати перемогу. Натомість довелося боротися за життя цих діточок, рятуючи їх самотужки від російських снарядів.

Обстріли з танків, авіабомбардування, холодні бомбосховища – всі ці жахи 12 дітей-спортсменів із Харкова пережили не в рідному місті, а далеко від дому та в розлуці з батьками. Аби вціліти, кожен із них не мав іншого вибору, як повністю довіритися тренерці Еллі. На ній була надзвичайно відповідальна місія – спасіння інших.

"Українська правда. Життя" в рамках проєкту "Прихисти своїх" розповідає її історію.

23-го лютого збірна дівчаток-баскетболісток віком 12-13 років виїхали з Харкова та прибули до Києва, аби взяти участь у півфіналі чемпіонату України. Встигли провести першу гру. А наступного ранку почули незвичний гул літаків.

"24 лютого в мене почалося з дзвінків із Харкова – телефонували нажахані батьки дітей, яких я повезла на змагання, – розповідає Елеонора Чек. – Ми добре чули вибухи, оскільки мешкали на базі у Пущі-Водиці – районі столиці неподалік Гостомеля, де відбувалися активні бойові дії. Щоб убезпечитися, заховалися у бомбосховищі школи. Там було багато людей, дітей".

До укриття волонтери в перший же воєнний вечір завезли матраци та воду. Проте це не давало гарантії на виживання.

"Я розуміла: якщо ми залишимось там, то почнуться хвороби, проблеми з їжею, бо у нас у кожного тренера було на руках по 12 діточок. І була колосальна відповідальність. Тому вже 25-го лютого я ухвалила рішення, що в будь-який спосіб ми повинні якось вибиратися з Києва", – пригадує Елеонора Чек.

Десятки дзвінків, години відчайдушних пошуків – і Елеонорі вдалося знайти автомобіль, аби доправити своїх підопічних до вокзалу.

"Це був маленький такий "бусик" лише на 6 посадочних місць – у той час, як мені потрібно було вивезти 11 дітей (одну дівчинку на той момент уже забрали батьки). Зате в тому "бусику" було велике багажне відділення. Так нам вдалося помістити в машину всіх дітей та їхні сумки".

Кілька годин небезпечною дорогою – і ось він, вокзал, а там – натовп і тиснява з десятків тисяч людей. Як не розгубити своїх?

"Я знайшла вільний куточок, обклала дівчат сумками, сказала їм, щоб вони навіть не ворушилися. А сама помчала шукати якийсь спосіб кудись виїхати. Майже 5 годин я бігала то на гору до кас, то вниз до дітей, то на гору до кас, то вниз до дітей", – пригадує тренерка.

При цьому жінка постійно тримала зв'язок з наляканими батьками підопічних: усі страшенно переживали, і ніхто не розумів, коли та як вони виберуться, і що буде далі.

"Заряд на телефоні стрімко закінчувався. І уявіть: усі діти віддали мені свої павербанки, щоб я могла бути в інтернеті та якось керувати процесом. Усі мені довірилися на 1000% – як дівчатка, так і їхні батьки. Я не мала права підвести", – розповідає тренерка.

Харків не приймав. Але надвечір таки вдалося посадити підопічних на потяг до Дніпра. Ну як посадити? Фактично впихнути. Бо люди розміщувалися навіть на верхніх полицях та в тамбурах. Але для дітей місця знаходили. До Дніпра потяг прибув уночі, в час комендантської години. Тому всій команді довелося ночувати на вокзалі. А вранці батьки однієї з дівчат прислали за ними автобус: вони домовились про прихисток у соціальному центрі в місті Красноград, що за 100 кілометрів від Харкова.

"Матуся нашої Олександри Афанасенко приїхала з млинцями, бутербродами, чаєм гарячим – нагодувала діточок. При зустрічі всіх обняла, плакала... Часто це згадую – ці події для мене на все життя", – тремтячим голосом ділиться Елеонора.

Наступні 10 діб юні спортсменки та їхня тренерка перебували в соціальному центрі. Тут їх оточили увагою і турботою, забезпечили і теплими ліжками, і смачною їжею. Батьки поступово приїжджали та забирали своїх дітей.

"Я була з дівчатами 24/7 та намагалася всіляко відволікти їх від тих жахіть, які їм доводиться переживати. Грала з ними в ігри, розповідала цікаві історії... Зізнаюся, це для мене були дуже важкі дні… Я майже не спала, нервова система була на межі, тому мусила постійно пити заспокійливе. Розумієте, мені не можна було розслаблятися, впадати в істерики тощо. Тому я пила пігулки, які заспокоюють. І коли вони в мене закінчились, батьки мені їх роздобули – тому що мій розум повинен постійно бути ясним", – ділиться наболілим Елеонора.

У соціальному центрі всі були щохвилини готові спускатися в бомбосховище.

"Ми постійно спали одягненими. Верхній одяг був напоготові біля виходу в коридорі. Всі діти знали, де їхні чоботи стоять, де курточка лежить, рюкзачок з документами, телефони. І так – усі 10 діб, поки останню дитину в мене забрали. Тоді я просто видихнула спокійно і почала процес возз’єднання з власною родиною", – переповідає тренерка.

Весь той час, поки Елеонора Чек оберігала своїх вихованців, її рідна донька, мама, чоловік і зять перебували під жахливими обстрілами у Харкові.

"Було дуже страшно і моторошно. Ми мешкаємо на Салтівці – районі, який уже став відомим на всю Україну через злісне бомбардування його росією. Там було дуже гучно. Перші дні мої рідні боялись навіть вийти за хлібом. А моя матуся, якій уже 85 років, ще взагалі не вірила: "Що? Війна іде? Такого не може бути"... Коли закінчився хліб, чоловік пік якісь млинці та коржики з продуктів, які були вдома. То мама дивувалась: "Ви що, не можете по хліб вийти? Чому в домі хліба немає?", – пригадує Елеонора.

У перші дні війни у двір будинку, де живе Елеонорина донька з чоловіком, прилетів російський снаряд. У домі вибило вікна. Їх затулили фанерою. А родина перебралася до квартири батьків.

"Одного дня зять повертався з магазину і потрапив під обстріл. Снаряди розривалися зовсім поруч. Він дивом встиг забігти додому і так налякався, що відтоді ніхто майже не виходив із будинку. Укриття від нас далеченько, тому, коли росія бомбила район, родина сиділа у ванній чи в коридорі. А моя старенька мамуся витягала слуховий апарат і бідкалася: "Я нічого не чую, тому мені не страшно. Та й куди мені тікати – я не можу навіть пересуватись", – переповідає жінка.

І родин із такими старенькими людьми – безліч, розповідає Елеонора. Більшість із них хворі, залежать від ліків, багато лежачих. Ніхто з них не міг не те що в бомбосховище йти, а навіть спуститися в підвал. І рідні не могли їх залишити, сиділи поруч. Не витримавши напруги, родина Чек ухвалила рішення виїжджати з багатостраждального Харкова.

"Знайшли машину. Але як туди всі "запакувалися" – це окрема історія. Уявіть: середній зріст усіх членів нашої родини – під два метри. І от посідали: водій, моя матуся на передньому сидінні з двома кішками на руках, позаду – двометрові чоловік, зять, донька, і у них на руках ще дівчинка 17 років, яку нас попросили вивезти знайомі. Речей узяли мінімум, бо машина на пузі повзла", – каже Елеонора.

100 кілометрів від Харкова до Краснограда родина їхала понад 6 годин. Обстріли, пункти пропуску, хаос і затори супроводжували автомобіль вимушених переселенців.

"Батько моєї вихованки розповів жахливу історію: вони виїжджали напередодні і ледь не загинули: просто перед їхньою машиною розірвалась бомба. Тому ті нещасні 100 кілометрів були дуже для нас тяжкі та нервові", – схлипує жінка. 

В Краснограді друзі допомогли родині знайти квартиру, і ще місяць усі жили там. Але для сім’ї спортсменів не знайшлося відповідної роботи, а працю з дітьми тренерка називає своїм найціннішим покликанням у житті:

"Сьогодні надзвичайно важливо відволікти діточок від війни. Бо якщо вони будуть у постійному стресі, це не буде добре для розвитку нашої молоді".

Відтак сім’я знайшла можливість виїхати до Кропивницького.У Кропивницькому мешкають свати Еленори та Олега Чек. Тож наразі живуть усі разом великою родиною. У незнайомому місті почали займатися волонтерством: безкоштовно тренували баскетболу дітей переселенців усе літо.

Відразу зібралася група охочих з майже двох десятків дітей. Місцеві люди радо йшли назустріч: школа №6 надала зал для занять, волонтери закупили м’ячі. А згодом Елеонору та Олега взяли на півставки у школу №4. Кожен тренує по 2 групи дітей: загалом понад 60 майбутніх спортсменів.

"У нас є діточки з Херсона, Запоріжжя, Сєвєродонецька, Харкова. Вони познайомилися з баскетболом тут, у Кропивницькому, закохалися в нього і сказали, що планують займатися ним далі після війни. Для мене це дуже цінні досягнення, бо моя робота – це моє життя", – говорить Елеонора Чек.

Жінка та вся родина вірить і дуже сподівається, що наступного літа вдасться повернутися до, на щастя, вцілілої оселі у рідному Харкові: відбудовувати місто та виховувати майбутніх чемпіонів

Новини по темі
В Дніпрі пройшов перший тур першого етапу ВЮБЛ в двох вікових групах В Дніпрі пройшов перший тур першого етапу ВЮБЛ в двох вікових групах
Проведено тури ВЮБЛ серед юнаків 2009 та 2011/12 років
ТМ Wilson передала ФБУ 200 м’ячів для дитячих шкіл ТМ Wilson передала ФБУ 200 м’ячів для дитячих шкіл
М'ячі будуть передані юним баскетболістам
Стартував перший етап ВЮБЛ Стартував перший етап ВЮБЛ
У рамках Всеукраїнської Юнацької Баскетбольної Ліги (ВЮБЛ) одними з перших свій відкритий чемпіонат розпочала Дніпропетровська обласна федерація
Освітні можливості для тренерів ВЮБЛ Освітні можливості для тренерів ВЮБЛ
Федерація делегує на навчання за програмою ФІБА мінімум одного тренера, який активно працює із дитячими командами
Визначено систему проведення Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги Визначено систему проведення Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги
Розіграш чемпіонату у всіх вікових групах відбудеться у два етапи.
Я не мала права підвести. Історія тренерки з Харкова, яка рятувала від обстрілів 12 дітей Я не мала права підвести. Історія тренерки з Харкова, яка рятувала від обстрілів 12 дітей
Елеонора Чек розповіла, як вибиралась з підопічними з Києва, перебувала в Харкові, а тепер прививає любов до баскетбола дітям у Кропивницькому
Баскетболістки Франківської ОДЮСШ тріумфували на турнірі в Італії Баскетболістки Франківської ОДЮСШ тріумфували на турнірі в Італії
Вихованки відділення баскетболу зіграли 5 ігор та здобули перемогу у турнірі.
У Вінницькій області провели змагання з баскетболу 3х3 серед юнаків та дівчат 2006 року У Вінницькій області провели змагання з баскетболу 3х3 серед юнаків та дівчат 2006 року
І у дівчат, і у хлопців переможцями виявились представники Оратівського ліцея
Міністерство дозволило проведення дитячих змагань в Україні Міністерство дозволило проведення дитячих змагань в Україні
ФБУ вже почала роботу щодо проведення чемпіонату ВЮБЛ
Підсумкові результати сезону 2021/22 у ВЮБЛ Підсумкові результати сезону 2021/22 у ВЮБЛ
Сезон завершено достроково через повномаштабну війну росії в Україні
Виконком ФБУ ухвалив рішення про дострокове завершення сезону 2021/22 Виконком ФБУ ухвалив рішення про дострокове завершення сезону 2021/22
Прийнято рішення не визначати чемпіонів та призерів змагань у всіх лігах.
В Івано-Франківську проходить збір команд U-17 та U-18 серед дівчат по баскетболу 3х3 В Івано-Франківську проходить збір команд U-17 та U-18 серед дівчат по баскетболу 3х3
Дівчата під керівництвом Дмитра Неволіна та Дениса Спірідонова готується до літніх та осінніх турнірів.
Дмитро Неволін про виступ на Гімназіаді: Отримали гарний досвід Дмитро Неволін про виступ на Гімназіаді: Отримали гарний досвід
Наставник українських баскетболісток на Гімназіаді прокоментував виступ дівчат на турнірі.
Українські баскетболістки - в топ-5 на Гімназіаді Українські баскетболістки - в топ-5 на Гімназіаді
Команда Дмитра Неволіна зуміла посісти п'яте місце на турнірі у Франції.
Дмитро Неволін: Участь України у Гімназіаді під час війни - це вже перша перемога, яку ми маємо Дмитро Неволін: Участь України у Гімназіаді під час війни - це вже перша перемога, яку ми маємо
Жіноча збірна України з баскетболу 3х3 братиме участь у Гімназіаді у Нормандії.
ФБУ передала баскетбольні м'ячі у 5 тренувальних таборів на Заході України ФБУ передала баскетбольні м'ячі у 5 тренувальних таборів на Заході України
Юнаки та дівчата зі всієї України можуть приєднатись до таборів, щоб продовжити навчатись улюбленій грі
Ільзе Багатскіс: Ми намагаємося у Латвії створити для українських дітей умови тренувань, які у них були до війни Ільзе Багатскіс: Ми намагаємося у Латвії створити для українських дітей умови тренувань, які у них були до війни
До Латвії тимчасово виїхало майже 300 дітей, які займалися баскетболом в Україні
Баскетбольні тренування в Україні. До яких тренувальних таборів можна приєднатися на заході України Баскетбольні тренування в Україні. До яких тренувальних таборів можна приєднатися на заході України
На сьогодні у західній частині України доволі багато юнаків та дівчат, які займалися баскетболом
Жіноча збірна України U-15 завершила свої виступи на етапі ЄЮБЛ в Латвії Жіноча збірна України U-15 завершила свої виступи на етапі ЄЮБЛ в Латвії
Команда під керівництвом Марії Дубас зайняла п'яте місце
Міхельсон: намагаємося допомогти кожній дитині, яка має відношення до баскетболу та її сім’ї Міхельсон: намагаємося допомогти кожній дитині, яка має відношення до баскетболу та її сім’ї
Тренер розповів про баскетбольні табори, які організовані для українських дітей у Латвії