Сьогодні, 29 травня 2023 року, виповняється 76 років легендарному для українського баскетболу Анатолію Поливоді. Він пізно почав займатись баскетболом, але його талант швидко відкрив йому дорогу до кращого клубу України та збірної. Нажаль, його "зірка" швидко згасла і вже у 26 років йому довелось завершити кар’єру, але його досягнення для багатьох наступних поколінь залишаються орієнтиром.
Анатолій Поливода народився в Єнакієво, де і почав займатись баскетболом. Сталось це в 14 років, а до того були футбол, хокей, лижний спорт, бокс, легка атлетика. Наприклад, в п’ятому класі він штовхав ядро на вісім із половиною метрів. Як можна зрозуміти, природа ні силою, ні зростом його не обділила. А ще від природи майбутній баскетболіст мав стрибучість, гарну координацію, реакцію та швидкість. Все це дозволило в короткий термін після початку занять баскетболом "добратись" до Києва.
Спочатку на обласній першості серед юнацьких команд на Поливоду звернув увагу тренер донецького Авангарду Борис Єзерський, який переконав хлопця переїхати до Донецька. Там важкі тренування по 5-6 годин не виходячи із зали дозволили ще більше розкритись гравцю.
В "Авангарді" Поливода відіграв близько року. В жовтні 1964-го у Донецьку вперше проводилася першість України, і сюди приїхав у повному складі київський Будівельник. Місцевий Авангард зайняв друге місце після Будівельника, а у очному матчі Поливода настільки сподобався наставнику киян Володимиру Шаблінському, що юному баскетболісту запропонували перебратись до Києва. Перспектива зросту та збільшення зарплатні переважили і Поливода прийняв це запрошення.
Під керівництвом легендарного Шаблінського у Будівельнику гра молодої зірки засяяла ще більше. Поливода вважає, що бойове хрещення пройшов у матчі з ризьким ВЕФ, де перевершив центрового Яніса Крумінша з 219 сантиметрами зростом. В тому матчі кияни програвали по ходу зустрічі, але у другій половині дебютант команди Поливода набрав 20 очок і допоміг Будівельнику перемогти. Після цього гравець закріпився в складі команди.
Успіхи Анатолія Поливоди не залишились поза увагою в Москві - вже на початку 1965 року він дебютував у молодіжній збірній Союзу, наступного року у її складі виграв першість Європи в Італії і після цього його запросили до основної збірної.
В цей же час гравця запрошують до ЦСКА, але він відмовляє столичній команді. По-перше, йому було комфортно в Києві, а по-друге, Поливода не бачить спортивного інтересу переходити до команди, яка складається з кращих баскетболістів СССР, тому що там безальтернативне чемпіонство, а Будівельник бореться за 2-3 місця, а значить є дух суперництва, інтрига, напруга.
Хоча про безальтернативне чемпіонство можна посперечатись, бо виступаючи за Будівельник Поливода став чемпіоном СССР, двічі вигравав срібло, ще двічі був бронзовим призером.
В травні 1967 року Поливода в якості лідера Будівельника в складі збірної СССР відправляється в Уругвай на чемпіонат світу. Збірна СССР на тому турнірі здобула золоті нагороди, а Анатолій Поливода став найкращим гравцем турніру. Після повернення до Москви кожному гравцю команди виплатили по 1500 рублів, непогані гроші на ті часи. Ну і, звичайно, всім гравцям збірної надали звання «Заслужений майстер спорту», а Поливоді дали «Майстера спорту міжнародного класу». Це був ще один елемент тиску, щоб змусити перейти до ЦСКА.
Про те, що гравця буде важко в себе втримати розуміли і в Києві, тому зважились на "аферу".
Після повернення з чемпіонату світу прямо в аеропорту Києва Поливоду чекав патруль комендатури на мотоциклі з коляскою. Його відвезли до Печерського райвійськкомату, виписали військовий квиток і відправили в полк внутрішніх військ. Звідти він потім був відряджений до Будівельника. Є здогадки, що тут не обійшлося без втручання Володимира Щербицького. Бо якби гравця призвали до СКА (Київ), через два дні він був би вже в Москві. А внутрішні війська Міністерству оборони не підкорялися… А звання ЗМС Поливода отримає лише в 1971 році після чергового (третього) виграного чемпіонату Європи…
Поливода (третій справа у верхньому ряду) серед тріумфаторів ЧС-1967
За два місяці після тих подій збірна України абсолютно несподівано для всіх перемогла на Спартакіаді народів СРСР. У команді Москви грали шість чемпіонів світу, а в України окрім Поливоди був ще Геннадій Чечуро. Тим не менш, у фіналі українці перемогли майже на тридцять очок.
Ну а на довершення Анатолій Поливода восени у складі збірної СРСР став ще й чемпіоном Європи у Гельсінкі.
На Олімпіаду в Мехіко в 1968 році збірна СССР їхала фаворитом, але здобула "лише" бронзу, програвши у півфіналі Югославії. Сам Поливода той турнір проводив з болями в спині і на уколах, але все одно залишався одним з лідерів, наприклад, в матчі за 3 місце проти Бразилії він з 14 очками став другим в команді за результативністю.
Ще з 1967 року Анатолія Поливоду починають турбувати приступи, довгий час причину яких ніхто не розумів. Ще чотири роки на високому рівні за Будівельник він провів, хоча на Олімпіаду 1972 року Анатолій Іванович їхав, як він сам казав, "за колишні заслуги". Саме на цьому турнірі Поливода провів останній поєдинок у кар'єрі – у півфіналі змагань проти Куби.
За два дні до легендарного фіналу він пережив черговий серйозний приступ і за грою спостерігав з трибун.
Лише через кілька років лікарі визначать, що баскетболіст страждає на вроджений синдром WPW або синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта. Такий діагноз ставить під сумнів нормальну життєдіяльність, не те що професійні заняття спортом. Лише в 1986 році Анатолій Іванович зважився на операцію, яка частково полегшила його проблеми.
Втім, тоді після Олімпіади в Мюнхені Анатолій Поливода ще не думав про завершення кар’єри в 26 років, але коли він відправився в Донецк з Будівельником на першість України, там стався ще один серйозний приступ. Зрештою, він більше на майданчику в грі не з'явився. В Донецьку почалась його кар’єра, там же вона і завершилась.
Після завершення кар’єри Анатолій Поливода здобув вищу освіту, понад десять років працював у Київському університеті ім. Тараса Шевченка на кафедрі фізичного виховання, а в 1986 році після операції йому дали другу групу інвалідності і відтоді він перебуває на пенсії.