Всі категорії новин
Артем Пустовий: у перший рік в Іспанії була паніка

Артем Пустовий: у перший рік в Іспанії була паніка

Після початку професіональної кар’єри в южненському Хіміку центровий збірної України Артем Пустовий уже четвертий сезон грає в Іспанії. Там українець починав в Обрадойро, який минулого міжсезоння змінив на Барселону.
Про свій шлях з маленького українського села до гранда європейського баскетболу Артем Пустовий розповів у інтерв’ю ua.tribuna.com.

- Назви три причини, чому круто грати в чемпіонаті Іспанії.
- Погода, рівень чемпіонату і розвиток гравців.

- Чому погода подобається?
- Тепло. Приємно жити, коли постійно є сонце. Звичайно, сумую за снігом. У минулому році побачив сніг, коли в збірну приїжджав. Радості було, як у дитини.

- В Іспанії є проблеми з англійською, не всі нею володіють. Як звикав?
- Коли приїхав, у мене були проблеми з англійською. І у мене, і у населення Іспанії. Зустрілися два «му-му». Перший сезон був дуже важким, але потім підтягнув мову. У Барселоні набагато більше людей розмовляє англійською - в Сантьяго мало хто.

- Були дивні ситуації, пов'язані з мовою?
- Були екстремальні. Коли не знаєш мови, мізки вмикаються на максимум. Але вільно говорити не виходить - тільки в плані баскетболу. Вже потім міг жартувати в роздягальні.
У мене була смішна ситуація в збірній, коли працював Фрателло. Було правило. Коли нам забивають, великий повинен виносити м'яч не з-під щита, а збоку. Щоб дати довгу передачу, якщо вибігають у відрив. А я викинув з-під щита. Фрателло зупиняє гру і говорить: «Артем, у нас є правило. Якщо забивають, що ти повинен зробити?» Я не розумію і говорю: «Yes». Він: «Ні, ти не зрозумів. Що ти повинен робити?» А я: «Okay». Потім вже покликали Палича, який допомагав з перекладом, і все стало зрозуміло.
У Сантьяго в перший сезон недобре грав, а ми могли вилетіти. Клуб купив нового центрового, я переставав залучатися до складу. Тренер підійшов перед грою, щоб заспокоїти - мовляв, не переживай, у тебе ще є контракт, все буде добре. І запитує: «Як ти себе почуваєш?» А я: «Все добре». Хотів сказати, що хороша погода (weather), а сказав - wedding. Він такий: «Що?» Я продовжую: «Sun, sun». Уже тоді він зрозумів. Раз йшов з американцем і намагався сказати, що в Сантьяго багато дощу. І не знав, як сказати. «Water from the sky», - кажу. Він посміявся: «Це ж rain».

- Так як ти вивчив?
- «Обрадойро» спочатку хотів, щоб я вчив іспанську. Але як мені вчити іспанську, якщо я не знаю англійської? Зазвичай же викладачі так працюють. А я не знаю ні тої, ні тої. У команді був гравець з Литви, а у нього дружина російськомовна. Я з нею вчив. Виходить - з російської на англійську, з англійської на іспанську. Але в цілому - практика.

- Коли брали в «Обрадойро», знали, що ти не знаєш мови?
- Вони спілкувалися з агентом, він сказав про рівень моєї англійської. Коли вже повинні були підписати контракт, робили конференцію в WhatsApp - я, тренер і агент. Тренер говорив агенту, агент мені, а я агенту і він перекладав. Так і спілкувалися перший раз, але ніяких вимог відразу не було. Потім вже підтягнув англійську.

- Є фішка в плані баскетболу, яка є тільки в Іспанії?
- Тут швидкий баскетбол. У кожного клубу своя система. Навіть в «Обрадойро» і «Барселоні» - різна. Прийшов сюди і хлопці сміялися: «Як ти був в «Обрадойро»? Там же тисяча схем». Наприклад, була одна комбінація і 10 її продовжень. Цілий рік пішов на те, щоб звикнути до них. На тренуваннях багато ходили пішки, тренер водив за руки. Якщо гравець біжить вліво, одна комбінація, вправо - інша. У захисті також - під кожного гравця індивідуально. Враховувалося навіть те, якою рукою будуть кидати. У «Барселоні» теж таке є, але трохи простіше.

- Чи не було думки: «Це космос, я не потягну»?
- Була паніка. Особливо в перший рік. «Ну все, приїхав. Їду додому», - думав. Був страх, що мене виженуть після першого сезону. У Южному як було. Приїжджають легіонери, які повинні важко працювати і показувати рівень. Я приїхав, а рівня немає. І що робити? На другий сезон приїхав більш спокійний - перші ігри сидів на лавці, а потім почав грати вдало і багато. А третій сезон - шикарний. Я не відчував себе легіонером, а на рівних з усіма.

- Що потрібно українському гравцю, щоб потрапити в Іспанію?
- Я їздив в Adidas Cump в Тревізо, а там був тренер «Обрадойро». Він хотів мене ще раніше, але «Хімік» не захотів відпускати. Сказали, що ще рано - рік відіграв. Ми взяли чемпіонство, а у мене ще був рік контракту. У «Хіміку» самі підійшли і спокійно відпустили.

В цілому, крім «добре грати», потрібна частка везіння. Потрібно, щоб тебе помітили. Зараз Україну мало хто дивиться, набагато важче виїхати за кордон, ніж раніше.

- Було, що в побутовому плані не знав, як себе вести?
- Коли тільки приїхав, особливо не знав міста - куди піти, куди поїсти. Соромився дуже. Перший тиждень в Сантьяго після ранкового тренування купував готові обіди в супермаркеті, а після вечірньої - замовляв піцу. «Піца, піца, піца, піца», - я вже не витримав і написав в чат. Хлопці порадили - і вже все нормально було. Ще нюанс - суп не в кожному ресторані. А як я без борщу, супу з фрикадельками? Але вже адаптувався.

- Що в Іспанії взагалі знають про нашу країну і наш баскетбол?
- Напівпрозорий, незвіданий світ. Багато людей запитували про Сергія Ліщука. Коли грали проти «Валенсії», гравці говорили: «О, Ліщук! Класний хлопець". Ще про війну запитують.

- Як би ти себе відчував, якби не поїхав, і продовжать грати в баскетбол в Україні?
- Трішки сумно. Як людина, яка впустила момент виїхати.

- Я не знаю людей, які дивляться український баскетбол і не ставлять собі питання: «Чому Мішула досі не поїхав за кордон». Ти знаєш відповідь?
- Ставлю собі таке ж питання. Саня хоче виїхати. У минулому році закінчився контракт з «Дніпром» і він каже: «Сезон закінчився, а пропозицій немає». Але вони не відразу надходять. Він трохи запанікував - червень починається, а у нього немає пропозицій. І підписав контракт на два роки. Несерйозно до цього поставився. Може, треба було почекати.
Йому треба було їхати ще після чемпіонату світу в 2014-му. Турків він взагалі вбив. Тоді були клуби, які ним цікавилися. Якби його відпустили, він би зараз грав в Євролізі.

- Якщо чемпіонат України не дивляться, що робити?
- Їхати в слабший чемпіонат в Європі. Той же Бобров грав у третій лізі Франції, пішов до Литви, а зараз приїхав до Іспанії. Це хороший приклад. Герун - те ж саме. Був тут у другій лізі, в другій команді «Барселони», зараз в ACB.

- Була інформація про те, що на ЄвроБаскеті-2017 Грегг Попович стежить за тобою. Це вкладалося в голові?
- Сприйняв це холоднокровно, мені байдуже. Так, він хороший тренер і все таке, без ейфорії. Пам'ятаю, він прийшов на гру з Італією. А я спокійно собі сиджу, поруч - Мішула. Він голову повертає: «Ти бачив, Грегг Попович?» Я такий: «Так, так». Мішула в шоці був. Але з Поповичем я не розмовляв.

- Зараз є сенс міняти Європу, де ти вже адаптувався, на НБА?
- Не знаю. Залежить від фінансів, варто ризикувати чи ні. Я вже немолодий (26 років - прим. Tribuna.com). Треба дивитися на нюанси. Я б хотів подивитися, як там, поваритися в цьому казанку, на організацію подивитися. Хоча теж питання - кажуть, там мало захищаються. Як у нас на Матчі зірок. Американець в «Обрадойро» розповідав, що вони мляво починають - вже в плей-оф рубаються.

- Ти заробляєш так, щоб після кар'єри жити без турбот?
- Скільки б мені не дали, все одно буде мало. Ще скільки років після баскетболу треба жити. Зараз хочеться вичавити максимум, щоб ще і дітям залишилося. Зараз - тільки на мене і на собачку вистачає.

- Але ти знаєш, що скільки коштує в магазині?
- Ні, у мене є Мина. Вона закуповується. Коли жив сам, не готував собі - більше замовляв. Я ласун, загрібав собі все морозиво і йогурти. Раз набрав їх на 150 євро. Обожнюю це поїсти. Все життя їв солодке дуже багато - мені не заважає.

- У «Барселоні» у тебе дуже мало ігрового часу. Як це пояснити?
- Коли приїжджав, розумів, що буду грати мало. Коли почався чемпіонат і Євроліга, я відчув, що можу грати, а не тільки сидіти на лавці. Мене засмутило, що я тягну рівень, але не граю. З тренерами розмовляю і вони задоволені. Але від цього ігровий час не додається.
На моїй позиції є два гравці, які чимало заробляють. Не можна їх на лавці тримати. Томич - дуже сильний гравець, у нього багато чого є підглянути. У нього бачення, техніка, пас, грає як шахіст. Серафін іншого типу, грає напролом.

- Через це немає нервів?
- Такого немає. Є гравці, які не грають, і починаються проблеми з керівництвом - хочу то, хочу це. На рахунок цього я спокійний. У другому сезоні за «Обрадойро» забив переможний кидок з «Мурсією». Зайшов в літак, а там сидів уболівальник. «Подивився це відео 10 раз, ти молодець. У минулому році я тебе не любив», - каже. Виходить, довів людям - я реальний пацан, а не просто прийшов забрати свої гроші, сидячи на лавці.
Буває, думаєш, працюю, працюю, працюю, а ігровий час не додається. Головне в такій ситуації - не зупинитися і не забити. Але я працюю, індивідуально теж. Наступний сезон, думаю, буде кращим.

- Не прикро, що, не граючи тут, тебе ще й в збірну не відпускають?
- Коли тільки приїхав в «Барселону», пояснював тренеру збірної, що я в новому клубі - потрібно влитися в колектив. Тим більше, тоді в збірну приїхав Лень. Вдруге мене реально не відпустили. А на матчі з Чорногорією та Словенією мене відпускали, але виходило так, що я прилітав би з літака прямо на гру. Не хотів ризикувати.

- Твої слова: «Якби не грав в баскетбол, то спився б». Чому?
- Краще не розповідати все, інакше люди в мені розчаруються. Я з маленького села - три вулиці. Коли був маленьким, то був колгосп, люди працювали. Потім стало тільки гірше - залишилися тільки сезонні роботи. Приїжджаю додому і бачу: люди живуть тільки за рахунок того, що назбирають на городах, молоді люди виглядають набагато старше - важко працюють і багато п’ють. Мій товариш теж. У нього є гроші - всіх пригощає, немає - красти. У нього навіть умовне засудження було. Якщо я б залишився, був би таким же.

- Як виглядав твій день в 12 років?
- У певні періоди життя у мене були свої завдання і роль в сім'ї. У свій час була задача ходити в пекарню за хлібом - тоді ще по талончиках видавали. Я маленьким був, всіх обходив, не стояв в черзі. Раз упустив хліб в калюжу, шматочок маленький був брудним. Замість того, щоб відрізати, почав його мити.
У селі у нас кінь був, ми з дідом їздили за кавунами або сіном на поле. Потім завели дві корови. Спочатку не вмів доїти, а потім попросив маму навчити. Коли її не було, просила мене подоїти - так без проблем. У селі корів виганяли два рази - вранці і після обіду. Вранці мене не будили - була задача вигнати, а потім забрати їх в обід, і також - ввечері. Друзі забігали до мене в 10, бігли до водоканалу, стрибали в нього з моста, плавали, скаженіли. І в 12 забирали корів, пообідали, і знову. Пас я рідко - були пастухи. Одного разу мама найняла чоловіка, я йому допомагав два дні. Довелося пропустити школу - сказав, що захворів.

- Як хлопцю з села Софіївка в Херсонській області потрапити у великий спорт? Грав за школу?
- Та яка школа, ти що. Там був один спорт - ввечері м'яч поганяти. Коли вчився, було 11 класів. Зараз залишилися тільки початкові класи. У школі були кільця - прикручені до стіни. Ніякої бічної лінії, два кроки не зробиш - відразу стіна. Нюансів я не знав, як все влаштовано, що можна гроші заробляти.
А в баскетбол потрапив завдяки бабусі. Мені було 15 років. У нас був вихідний, я пішов з друзями гуляти. Весь день гуляв - ні на обід не прийшов, ні на вечерю. Поки вона сама мене не знайшла. Вона рознервувалася і каже: «Дзвони мамі, нехай тебе забирає». Вона як раз з вітчимом поїхала в Каховку заробляти гроші. Після Нового року мама мене забрала.

Прямо перед від'їздом я зламав ключицю - катався з гірки. Приїхав в нову школу і відразу підходить старшокласник: «Я граю в баскетбол. Ти високий. Не хочеш теж?» Але мені тиждень нічого не можна було робити. Потім тренер мене взяв, ми грали по Херсонській області. Через рік він повіз мене в Миколаїв, а потім в Южне. Я був в 9-му класі. Там любили високих - в команді було 3-4 таких хлопця. І все пізно почали грати. Виходить, щоб грати в баскетбол, потрібно насолити бабусі - не прийти на обід і вечерю.

- Розкажи історію про бабусю, яка мотивує будь-кого.
- У кожному інтерв'ю про неї запитують - вже прославилася на всю Україну. Раніше ніхто в моїй родині не займався, не цікавився спортом. Хіба що бабуся згадує, як ми з нею Олімпійські ігри дивилися, фігурне катання. А зараз вже баскетбол дивиться. Каже, що баскетбол дуже швидкий, всі кидають трюльники. І вічно приклад Мішули призводить: «Як грає Мішула, як грає. Артем, тобі потрібно навчитися кидати трюльники». Я пояснюю: «Позиція інша. Тренер не дозволяє - потрібно бути під кільцем». Вона сперечається: «Та що ти розповідаєш - учись кидати». Доводиться погоджуватися.

- Що робиш, коли додому приїжджаєш?
- Коли поїхав, мої вже повністю перебралися в Каховку. Після першого сезону в Іспанії було важко, був морально пригнічений - ще й весь час англійською. Так співпало, що всі друзі були на місці. Днем - вдома, а ввечері - з ними гуляти. Хотілося буквально поговорити, з одним просиділи всю ніч. Виїхали до річки, розпалили багаття і всю ніч проговорили. У Міни паніка була - я душу відводжу, телефон в будинку залишив, взагалі забув, що він у мене є. Шашлики, рибалка, друзі, своя мова - це дуже круто. Протягом останніх двох років не було друзів - багато хто виїхав на заробітки в Польщу. 

- У селі ти зірка?
- У Софіївці нікого не залишилося - бабуся в Каховку переїхала. Хіба що до її подругам заїжджаємо. Хлопців теж не бачу - всі роз'їхалися. Та навіть у всій Україні я не зірка - за баскетболом мало хто стежить.

- Потрапити з села в топ-клуб - щось незвичне?
- Іноді проскакує така думка. Але я - живий приклад того, що це нормально. З Софіївки, якій вже і на карті немає, потрапив в «Барселону». Граю і живу тут. Не потрібно здаватися, граючи в маленьких містах. Завжди буде шанс. Зараз хочу грати в «Барселоні» на головних ролях. Стати хорошим відомим гравцем, який відіграв багато років на рівні. Коли закінчу, щоб говорили: «Був такий Артем Пустовий. Він розривав». Коли був в Україні, сказав би: «У «Хіміку» відіграю і в далекобійники піду».

- У Южному були спартанські умови?
- Та ні. Що треба хлопцеві з села? Гаряча вода та їжа. Общага була нормальна, я жив з братами Тютюнник. Жив із ними до кінця 9-го класу, а потім вони до Львова поїхали. Після тренування шкарпетки швиденько виправ, але їх небагато було - дві пари. Одні виправ, інші сушаться. У 11-му класі нас переселили в нову общагу, де жила Суперліга. Ось це був рівень - вниз спустився і вже їдальня.

- Розкажи трешову історію з ігор на молодіжному рівні.
- Грали у Вищій лізі в Алчевську. Зима. Навіть розминалися в курточках. Мене випустили, а виходило не дуже - втрата, блок-шот, з-під кільця не забив. А тренер постійно всіх міняв, щоб всі отримували ігровий час, могли розкритися. Я кричу йому: «Заміна, заміна!» Він змінює і питає: «Що трапилося?» А мені незручно сказати, що нічого не виходить. І застиг. «Став», - відповідаю. Він так подивився на мене, а я курточку надів і сиджу.
Навіть були думки після поганих ігор: «Чому для одних баскетбол - легко, а для мене так важко».

- Коли зрозумів, що хочеш бути тільки баскетболістом?
- Коли приїхав до Южного, взагалі не розумів, куди потрапив. Тренер сказав, що забирають, а я сказав: «Забирайте». Пам'ятаю, коли потрапив на першу гру Суперліги - раніше ж взагалі баскетбол не дивився. Грали «Миколаїв» і «Черкаські Мавпи». Звик, що у нас в Каховці на тренування приходили мужики з роботи, які раніше баскетболом займалися. Сиджу і дивлюся - чорні. Думав, що вони українці, а не легіонери. Думав, що мужики з Черкас прийшли з роботи і приїхали до Миколаєва грати. Біля мене сидів хлопець, а я питаю: «Вони грають в баскетбол і ніде не працюють?» Він дивиться: «Ну да, за це їм гроші платять». Здивувався: «А так можна?»

Один старший товариш радив мені: «Стій в 3-секундної зоні, ти ж високий». Я думаю: «Яка зона? Де написано? Про що ти?» У Южному просили грати в три чверті - не розумів, про що йдеться. Фундаменту не було. Але в потім вже навчився - і подвійний крок, і зони. Белаш кидок поставив, гаки, штрафні.
Якось говорили з хлопцями - мовляв, уже скоро нас до Суперліги підпускати будуть. А я думаю: «Ну яка Суперліга? Зараз закінчу і працювати піду». Не було глобального уявлення про баскетбол. Потім почав крутитися і вникати. Зрозумів, що таке баскетбол. Але у мене ніколи не було кумира, за яким би стежив. Люблячими очима ні на кого не дивився.

- Українські баскетболісти, які виходять на топ-рівень, більше самородки або продукт якоїсь системи?
- В Україні все влаштовано так. Набрали багато маленьких гравців, вони вийшли на новий щабель, когось відкинули. З 100 чоловік потім грає 10. З ними мало займаються, хто прогресує - залишають, хто ні - виганяють. Ніхто не займається, щоб своїх виростити. Індивідуально з гравцями не займаються. Як гриби - хто виріс, той і грає.

- Футболісти вміють бити по м'ячу, баскетболісти - кидати в кільце, волейболісти - перебивати через сітку. Що, крім баскетболу, вмієш ти?
- Експерт в тому, щоб мене нервувати, - відповідає за Артема Міна.
- Але насправді я експерт з млинців. У дитинстві постійно маму просив - напечи млинців. І вона сказала мені рецепт. Років 12, а я був головним в сім'ї по млинців - на Масляну, наприклад. Я пік млинці - вдома, в гостях, всюди. Так точно можу напекти - недорого.

- Футболісти, які грають в слабких командах, вже зірки, до яких складно підібратися. Баскетболісти набагато простіші. Чому?
- Зіпсовані грошима. Баскетболісти починають заробляти не в дуже ранньому віці, коли психіка стабільніша. Дивився багато відео, перспективні футболісти отримували бабки - і все. Баскетболісти дивляться вперед, намагаються заробити гроші і відчувати себе добре в майбутньому.

- У тебе ніколи не було зіркової хвороби?
- Від грошей - ніколи. Перша зарплата була 150 гривень. Пам'ятаю, йду з общаги голодний і мрію: «Буду отримувати тисячу гривень, піду в магазин і куплю собі пак «Снікерсів». І з'їм всі». Я їх так і не купив.

Але була ситуація, що вже все - я «зірка». Був в дублі «Хіміка», нас заявили в дитячу Євролігу - там я отримав звання «кращого центрового». Вже думав - ось вона удача, зловив жар-птицю за хвіст. Приїхали в Україну, пройшов час, почався чемпіонат по дублям. Ми грали з «Грифонами», вони йшли на останньому місці. Друзі звуть гуляти. Гра? Пфф, так пофіг. Ми гуляли допізна. Який режим?

Зранку не тренування, а тренер бачить, що я незібраний. «Пустовий, що за фігня?» - питає. «Тренер, та я в грі все виправлю», - відповідаю. Приходить матч, забив 4 очка, і весь сезон пішов під укіс. Одна гра, друга, третя, я вже все - режим не порушую. Але все одно не йде. Після шостої гри зрозумів: «Хлопчик, яка ти зірка? Заспокойся». Ось така історія про те, що думав - все, «котила». В кінці сезону видав пару ігор і в новий вже увійшов добре.

Новини по темі
Форвард збірної України провів майстер-клас у рідній школі: фото та відео
Відео 17.04.2019
Форвард збірної України провів майстер-клас у рідній школі: фото та відео
Максим Пустозвонов продемонстрував ази баскетболу учням школи №12 Білої Церкви
Як і чому у Леня налагодилися справи в НБА Як і чому у Леня налагодилися справи в НБА
Центровий збірної України Олексій Лень провів чи не найуспішніший сезон за океаном
Українці за кордоном: вдалий матч Боброва, Липовий проти ПАО, Санон досі поза грою Українці за кордоном: вдалий матч Боброва, Липовий проти ПАО, Санон досі поза грою
Наші легіонери провели чергові поєдинки в європейських чемпіонатах
Українець Михайлюк не зіграє в НБА до кінця сезону Українець Михайлюк не зіграє в НБА до кінця сезону
Захисник збірної України вибув через пошкодження
Артем Пустовий: у перший рік в Іспанії була паніка Артем Пустовий: у перший рік в Іспанії була паніка
Центровий збірної України розповів про перші кроки в баскетболі, переїзд до Южного, адаптацію в Іспанії та інше
Українець Пустовий презентував Кубок Іспанії на матчі Барселони: фотогалерея Українець Пустовий презентував Кубок Іспанії на матчі Барселони: фотогалерея
Баскетболісти Барселони продемонстрували Кубок Іспанії на матчі футбольних одноклубників
Олександр Волков: наше покоління просто грало в баскетбол Олександр Волков: наше покоління просто грало в баскетбол
Олімпійський чемпіон Олександр Волков святкує 29 березня 55-річчя
Українець Лень допоміг Атланті перемогти: відео моментів
Відео 27.03.2019
Українець Лень допоміг Атланті перемогти: відео моментів
Наш центровий набрав 13 очок проти Нового Орлеану
Капітан збірної України проводить конкурс серед уболівальників Капітан збірної України проводить конкурс серед уболівальників
В’ячеслав Кравцов розіграє майку НБА та грошові призи
Визначено кандидатів на проведення ЄвроБаскета-2021 Визначено кандидатів на проведення ЄвроБаскета-2021
Сім країн претендують на проведення чемпіонату Європи з баскетболу серед чоловіків
Українці за кордоном: потужний матч Липового, дуелі наших в Іспанії та Румунії Українці за кордоном: потужний матч Липового, дуелі наших в Іспанії та Румунії
Українські баскетболісти провели чергові поєдинки в європейських першостях
Українець Лень встановив новий рекорд в НБА Українець Лень встановив новий рекорд в НБА
Центровий збірної України покращив особисте досягнення з результативності за сезон
Артем Пустовий: збірна України зробила все можливе в кваліфікації чемпіонату світу Артем Пустовий: збірна України зробила все можливе в кваліфікації чемпіонату світу
Центровий національної команди розповів про життя та виступи в Іспанії
Володимир Рижов: раджу Медведенку пригадати свої вчинки Володимир Рижов: раджу Медведенку пригадати свої вчинки
Екс-тренер національних збірних України прокоментував рішення Виконкому ФБУ
Олександр Кобець: у дитинстві замість садка ходив на баскетбольний майданчик Олександр Кобець: у дитинстві замість садка ходив на баскетбольний майданчик
Гравець збірної України поділився враженнями від перебування в США, американського баскетболу, виступів за збірну та в чемпіонаті України