Минулого тижня в одеській СДЮСШОР імені Літвака відбувся відкритий турнір «Кубок Чорного моря» з баскетболу на візках серед ветеранів. Більшість учасників – українські захисники, які отримали важкі поранення під час війні з росією.
Такі турніри з баскетболу на візках стають вже гарною традицією: в травні такий турнір відбувся в столиці, зараз – з візитом у відповідь до Перлини у моря прибули київські команди - «Київські леви» і «Титанові».
Основні організаційні моменти взяли на себе Управління фізкультури та спорту Одеської міськради і Одеська міська федерація баскетболу.
Переможцем турніру стала команда "Титанові", яка здолала Одесу-баскет 14:6 та "Київських левів" 14:4. Ще в одному матчі Одеса-баскет обіграла "Київських левів" 14:4. Але у таких змаганнях немає тих, хто програв. Виграли – всі.
Зараз, коли в країні йде війна, реабілітація військових – психологічна і фізична - чи не основна задача всіх гілок влади. Невипадково, що на цей турнір завітав міський голова Одеси.
"Шановні захисники, завдяки вам, люди живуть сьогодні. А ми будемо поруч з вами, це наш обов'язок - бути поруч з вами, не тільки сьогодні, кожного дня. Ми робитимемо доступне середовище, всі умови, яких ви сьогодні потребуєте.
Кажу вам відверто, від серця, ви демонструєте, якщо є сила духа, можна побороти все. Це справжній приклад для всіх. Ви долаєте неймовірні труднощі і продовжуєте жити", - сказав Геннадій Труханов на відкритті змагань.
"Ми маємо створювати умови для реабілітації наших захисників після поранень, отриманих на війні, оскільки бачимо, що через спорт дуже гарно проходить реабілітація. Ми долучаємося до всіх видів спорту. Дякую адміністраціям міст України, зокрема Одеси, які допомагають в цьому важливому питанні. Впевнений, що завдяки нашій спільній роботі, наші дівчата і хлопці відновляться і повернуться до нормального життя", - заявив співорганізатор Центру складного ендопротезування, остеоінтеграції та біоніки В’ячеслав Запорожець.
"Насамперед, такий турнір це історична подія, я вважаю, для Одеси, для України. Вдячні командам, які знайшли можливість приїхати з Києва. Захоплююсь силою духу хлопців, їхньою силою волі. На майданчику вони показують свої емоції, прагнення до перемоги.
В таких турнірах найважливіший не результат, а момент реабілітації – через спілкування, через баскетбол. Через такі змагання наші поранені захисники швидше повертаються до звичайного життя, до соціуму. Це найголовніше.
Баскетбол – це важливий момент реабілітації, як я вже казав, але, в процесі тренування я не можу ставитися до нього, як до фізкультури. Тож, звісно, відпрацьовуємо кидки та інші елементи. Крім того, в цьому виді спорту дуже важливий візок, його рухливість. Я, наприклад, сів у візок та з-під кільця промазав, а потім всю ніч не міг не заснути (посміхається). Якість візків має бути високою, маневр, розуміння, коли тебе блокують, щоб ти міг розвернутися. Для рівноваги, для кидка, для передачі... Цьому також приділяється увага. Шукаємо нові візки", - розповів президент Одеської міської федерації баскетболу Вадим Пудзирей.
"Титанові" - це команда, яку заснував В'ячеслав Запорожець – один з організаторів реабілітаційного центру, це команда, в якій грають лише ветерани цієї війни. Це хлопці дуже серйозними, високими ампутаціями, за які беруться не всі центри, які ставлять протези. Ведеться дуже велика робота із відновлення. Протез дуже дорога історія, і цей центр ставить протези безкоштовно.
Зараз, ось йде період реабілітації, коли ставиться цей імплант у кістку і потім гоїться, їм якийсь час потрібний. Ось у цей період ми тренуємось, вони займаються різними видами спорту. Ось зараз, два рази на тиждень займаємося баскетболом.
Баскетбол - це в першу чергу реабілітація, адже це досить складний вид спорту. Людині без ампутації, важко навчитися елементам, а на візку, й поготів. Я ось граю з ними, сидячи у візку, і це дуже непросто. Вже, в принципі, сісти у візок для мене був великий крок - переступив ці забобони, які є у багатьох наших людей.
Взагалі, потрібно, щоб люди бачили, що є такі молоді хлопці. Їм ще жити і жити. І тому їх треба приймати та сприймати як нормальних людей.
Так, баскетбольні тренування, звісно, теж є. Ми робимо якійсь набір вправ, у яких ми повторюємо одне й те саме кілька разів, але намагаємося робити це так, щоб це не було рутиною – важкою і неприємною.
За характером бачу, що це військові - вони завжди налаштовані на перемогу, вони сміливі. Знаю, через ампутацію кінцівок деякі люди просто закриваються, і їх ніяк не витягти з їхнього внутрішнього світу. А в спорті вони мають можливість проявити себе, показати, що вони живуть далі, розвиваються та до чогось прагнуть", - відзначає тренер команди "Титанові" Дмитро Базелевський
Гарні емоції від змагань залишились і у безпосередніх учасників гри:
Олександр Толоченко, гравець команди Титанові
"Враження чудові. Дуже емоційні ігри. Достойні суперники. У складі команди - військові, які були поранені під час війни і зараз проходять реабілітацію в нашому центрі. Наша команда мені дуже подобається. У нас гарна комунікація всередині колективу: ми розуміємо один одного з півслова.
До війни працював будівельником, в 2023-му році вступив до лав ЗСУ. В травні того ж року отримав поранення: спочатку ампутація лівої ноги, потім - правої. Потім в реабілітаційний центр попав. Там вже розпочав баскетболом на візках займатися. В реабілітації пройшов вже довгий шлях. Зараз ось протезуюся".
Олександр Тютюник, гравець команди Київські леви:
"Враження від турніру чудові. Просто неймовірні. Я тільки-тільки почав цим займатися. Буквально на трьох тренуваннях був.
Мав два поранення. Компресійний перелом хребту (9-й хребець), півтора роки вже у візочку. Раніше не міг займатися, оскільки уламком була перебита ліва рука. Можу з впевненістю сказати, що це найкраща реабілітація для мене на сьогоднішній день. Тут відпочиваєш душею і тілом, морально стабілізуєшся. Тут я просто літаю на крилах. Виграли, програли – не суттєво наразі".
Олександр Яровенко, гравець команди Одеса-баскет:
"Я ветеран військових дій, пішов на фронт добровольцем. Отримав поранення. Зараз проходжу реабілітацію в команді Одеса-баскет. Баскетбол дійсно допомагає розрядитися, забути про свій стан, про воєнні дії. Крім того, тут знайшов нових друзів.
Хочу в першу чергу подякувати керівнику центру реабілітації Василю Рибаку. Він багато робить для нас – ветеранів війни. Підтримує нас, створив невелику сім'ю, де ми всі разом підтримуємо один одного. Це дуже важливо в цей час. І це найголовніший етап реабілітації, для того, щоб соціалізуватися до нового суспільства, попри всі свої вади і негаразди.
Тому працюємо, тренуємося, намагаємося отримати перемоги і, впевнений, принесемо нашому місту ще не одну перемогу. Це тільки початок. Головне – є підтримка міста, громадян.
І в подальшому ми працюємо над тим, щоб це стало нашою роботою і нашим стимулом життя. Оскільки треба мінятися, диверсифікувати свій напрямок, оскільки ми були в минулому житті зовсім іншими людьми. А зараз треба жити так, як є, не стояти на місці, розвиватися, знаходити нові напрямки, нові можливості"
