Столичний Київ-Баскет лише в овертаймі обіграв Запоріжжя з рахунком 86:80 у Дніпрі в матчі п’ятого туру регулярного чемпіонату Суперліги Favbet.
До вашої уваги коментарі тренерів команд після матчу:
Дмитро Щіглінський, головний тренер БК Запоріжжя:
– Звичайно, я незадоволений. І я бачу, і ви бачите — хлопці були втомлені. Через це ухвалювали ряд невірних рішень.
Почали добре, були свіжими, мали розвивати успіх. Але наприкінці першої четверті збилися на індивідуальну гру. Довелося брати тайм-аут, але хлопці вже були змучені. Потім пішла ротація, та гравці з лави не встигають підтримувати темп.
У четвертій четверті хлопці зібралися і “на жилах” намагалися довести гру до перемоги, але не склалося. Овертайм був цікавий, проте гравців фактично вже не залишилося на майданчику. Ілля Ліщина отримав травму, Антон Буц — п’ять фолів, тож ротація скоротилася до мінімуму.
Якщо програвати підбирання з такою різницею, важко розраховувати на перемогу. Ми віддали 30 підбирань на своєму щиті. Зазвичай граємо на рівних або навіть виграємо підбір, а сьогодні з тріском програли власний щит. Є така приказка: хто виграє щит – той виграє гру. Так і сталося.
Але хлопці билися до кінця. Я подякував їм за цю гру. Попереду невелика перерва – тренуватимемося, готуватимемося, вiдновлюватимемося після цього непростого “баблу”.
Дмитро Забірченко, головний тренер “Київ-Баскета”:
– Учора в нас була складна гра. Запоріжжю теж було нелегко – вони виграли у Рівного в кінцівці, гра тривала чотири години через тривоги. Але, як на мене, їм сьогоднішній матч дався легше, ніж нам проти Дніпра. Проти “Дніпра” ми грали скороченою ротацією.
Я здогадувався, що буде важко входити до гри. Нічого дивного не сталося. Добре, що почали грати якісно вже з середини першої чверті, а не з середини другої чи третьої.
Ми дали боротьбу на чужому щиті – виграли 30 підбирань. Мені здається, я такого ще не бачив. Запоріжжя зазвичай бере 17–18 підбирань на чужому щиті, а сьогодні, навіть із овертаймом, не дали їм зібрати й своєї норми.
Гра вийшла дуже поганою — і за підготовкою, і за виконанням. На другу гру завжди важче налаштуватися. У кожному матчі треба дотримуватися своїх правил, а сьогодні ми їх порушували — і за це мало не поплатилися.
Коли ми мали лише два командні фоли, тренер на боковій кричить: “Фол! Фол! Фол!”, а ми все одно дозволяємо зробити два вільні кидки Ловінгсу. Гравці мають брати на собі відповідальність. Тренерський штаб підказує, але молодь має розуміти, коли треба фолити.
За “+3” ми мали довести справу до чотирьох командних фолів, а потім перевести суперника на штрафні – “з’їсти” кілька секунд за сім секунд до кінця. На жаль, сталося інакше. Добре, що ми виграли.
