Лікар збірних команд України, голова антидопінгової комісії ФБУ Сергій Калінкін розповів, які рекомендації висуває професійним баскетбольним клубам Федерація, чому медичне забезпечення клубів має вийти на вищий щабель і коли слід очікувати раптових візитів допінг-офіцерів Національної антидопінгової агенції.
- Чому ця проблема набула актуальності саме зараз? Трохи історії – за 2.5 роки, які я працюю у Федерації Баскетболу України кількість заходів збільшилася в рази. Якщо у 2016-му році у нас було близько ста змагальних заходів. У 2017-му році – 375. І можна сказати, що за підсумками 2018-го року ця цифра збільшиться. Відповідно, зростає інтенсивність тренувального і змагального процесу. Зріз рівень Суперліги України як серед чоловіків, так і серед жінок. Нема прохідних ігор, вирівнявся рівень команд. Відповідно має місце інтенсифікація процесу, усі матчі проходять у жорсткій боротьбі і такким чином підвищився рівень травматизму. І ще кілька цифр з виступу молодіжних збірних. Якщо у 2017-му році було лише три травми, які потребували оперативного втручання, то у 2018-му році було 12 таких випадків. І завдяки Президенту ФБУ Михайлу Бродському Федерація взяла усі витрати на себе, а це доволі солідна сума.
- А травми у клубних змаганнях – несуть фінансовий тягар клуби чи самі гравці.
- Це прерогатива клубів, які укладають контракти з гравцями. Так ось вони (гравці – ред.) отримують зарплату, не грають. Збірні втрачають необхідних виконавців, тому це проблема стала актуальною. У юнацьких збірних протягом 2018-го року мали місце 23 випадки спортивного травматизму, які призвели до втрати працездатності. З них 16 людей прибули на збори з травмами різної важкості. Тобто поїхали з клубів вже травмованими. Сім людей – баскетбол контактний вид спорту, вони отримали травми під час тренувального процесу. Але ж 16 прибули травмованими з клубів. З них 4 гравця довелося відправити додому, бо перебувати у збірній з хронічною травмою недоцільно. Ми не маємо можливості лікувати у тривалому проміжку часу. Так, можемо дати рекомендації, пролікувати гострі випадки. Але займатися лікуванням травм, які потребують тривалого лікування, ми (лікарі збірних – ред.) не можемо. Звідси виникає питання про рівень медичного забезпечення у клубах?
- І стан медичного забезпечення клубів залишає бажати кращого, так?
- Це м’яко кажучи. З восьми клубів Суперліги шість клубів мають лікаря і масажиста, один клуб має лікаря і один клуб – тільки масажиста. Якщо з чоловічою лігою усе більш менш зрозуміло, то у жіночій лізі з 9 клубів лише одна команда має лікаря – Козачка, і один масажист – це Київ-Баскет. У Вищій лізі картина ще сумніша – у чоловіків з 18 команд лікар і масажист є тільки у Маріуполі. Лікарі у трьох командах, масажисти – у чотирьох командах. У команд Вищої жіночої ліги взагалі нема медичного супроводу. Відповідно, у десяти клубах вищої ліги (чоловіки) також відсутні медичні працівники. Нема у мене відомостей, щоб хтось з медичних працівників супроводжував ці команди. Тобто проблема набула актуальності. І з метою посилення контролю за станом здоров’я гравців, тренувального процесу, профілактики травм ми рекомендуємо клубам ввести до штату медпрацівників. Звісно, це залежить від фінансових спроможностей клуба. Але в ідеалі мати у штаті саме лікаря, фахівця зі спортивної медицини. Бо коли ознайомлюєшся з лікарями у заявках команд – той уролог, той дерматовенеролог. Є люди, які далекі від спорту. Хоча офіційно вони лікарі, мають право на супровід, але не у спортивній медицині. Може бути реабілітолог, масажист. Але хтось має бути з медичних працівників, які супроводжуватимуть тренувальний процес у командах.
- Хоча б надати першу допомогу.
- Саме так. А ще здійснювати профілактичні заходи – тейпування гравців, використовувати зігріваючі, лікувальні мазі, кінезіотейпування. Усе це має покращити профілактику травм. Як завжди мені казали: краще грам профілактики, ніж кілограм ліків. Але, нажаль, у деяких наших клубах навіть грама профілактики немає. Навіть грама! Відповідно будемо рекомендувати, щоб кожний клуб супроводжував медпрацівник. І у разі важкої травми чи під час складних випадків він здійснював би медичний менеджмент, тобто супроводжував у ті лікувальні заклади, де можуть надати спеціалізовану медичну допомогу, продовжити лікування, надати рекомендації щодо реабілітації. І ще хотів би додати: ми будемо виходити з пропозицією, щоб у тих містах, де є лікувальні диспансери, клуби укладали угоди з лікувально –фізкультурними диспансерами на здійснення контролю. Бо приносять заявки, поставлені печатки, зазвичай поліклініки, де лікар далекий від спортивної медицини, або ж йдуть на інші хитрощі, ми будемо посилювати контроль, щоб у заявочних листах стояли печатки і були проведені медичні огляди у спеціалізованих медичних закладах.
- Ви також очолюєте антидопінгову комісію ФБУ, що робиться у цьому напрямку?
- Коли влітку мене запрошували читати лекції на курсах ФБУ з ліцензування тренерів, була тема боротьби з допінг-контролем. Багато хто слухав із зацікавленням, а хтось думав, що це нас не стосується. Зараз національний антидопінговий центр України отримав достатнє фінансування, і він зараз вийшов із пропозицією до ігрових видів спорту, а баскетбол є топовим видом серед ігрових видів, і ми першими відгукнулися на цю пропозицію, антидопінговий центр прийняв рішення зробити забор-тестування і під час тренувального процесу і безпосередньо під час ігор. Ми пояснили і позицію Федерації і позицію антидопінгового центру. Хочу підкреслити – вони мають право у відповідності до кодексу WADA (міжнародне антидопінгове агентство – ред.) на раптову перевірку без оповіщення, взяти пробу у будь-який час у будь-якому місці. Це їхнє законне право. Тому клуби, гравці, тренери мають бути до цього готові. Якщо є якісь проблеми, на сайті ФБУ у розділі «документи» є всі регуляторні документи щодо анти допінгу, список заборонених препаратів, методика забора цих проб – усе це має місце. Будь-ласка, ознайомлюйтеся, якщо виникають питання, звертайтеся до мене, відповім на усі.
- Отже усі професійні команди мають бути готовими до раптових перевірок на допінг їхніх гравців.
- Так, прибуватимуть ліцензовані допінг-офіцери. В агентстві попросили розклад виступів команд на наступний рік, тобто це не разова акція. Вони складуть свій план, самі обиратимуть, бо не ставлять нас до відома, які клуби перевірятимуть, в яких іграх. Але, думаю, на стадії плей-оф перевірки матимуть місце. Вони отримали фінансування і дуже зацікавлені у допінг-тестуванні гравців. І не тільки у баскетболі. Але я підкреслю – баскетбол це топовий вид спорту. У футболі це було впроваджено раніше, але підійшла і наша черга.