На цьому тижні у Львові завершився сезон Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги серед юнаків 2007 року народження.
Чемпіоном стала команда КДЮСШ №4-PUSH-TEAM з Кропивницького, яка переграла у фіналі одеський СДЮСШОР ім. Літвака Б. Д. 64:59.
Здавалось, в другій чверті команда з Кропивницького під керівництвом Андрія Бабенко зробила серйозну заявку на перемогу, вигравши десятихвилинку 24:11, але в третій чверті одесити відігрались і повернули інтригу. В підсумку все вирішилось в кінцівці, де команда з Кропивницького втримала свою перевагу.
- Сезон для нашої команди склався доволі вдало, оскільки окрім перемоги в чемпіонаті ВЮБЛ ми взяли участь у європейських змаганнях EYBL. Завдяки цьому хлопці мали ігрову практику, на відміну від більшості гравців в Україні нашого віку. Тому ми знаходились в непоганому фізичному і ігровому стані.
До фіналу ми виграли у всіх впевнено, з великою перевагою і відчувалось, що ми все ж таки знаходимось на другому рівні. А ось фінальна гра з одеситами вийшла напруженою, цікавою, якою і мають бути вирішальні ігри.
Ми справді часто граємо з ними в останній день Фіналу чотирьох, у фіналах і всі ігри виходять рівні, з боротьбою, конкурентні.
- Протягом матчу Ви виглядали доволі напруженим. Дуже хвилюватись за результат?
- Я не стільки хвилювався за результат, скільки був незадоволений грою своєї команди. Хлопці грали не так, як повинні були, робили необов’язкові помилки. Мені не подобалась якість гри. Це викликало нервування, тому що дехто перестав грати в баскетбол, почали обіграти когось конкретно, що шкодило командним діям.
ВЮБЛ серед юнаків 2007 року народження: визначилися символічна п’ятірка та MVP
- По-перше, привітав з перемогою, тому що гра забувається, а результат залишається. Перемога – є перемога. Звичайно, сказав, що не можна особисті інтереси і амбіції ставити вище командних, треба притримуватись плану гри і починати грати зі старту, а не з 15-ї хвилини.
- Це вже п’ята поспіль перемога Вашої команди в ВЮБЛ. За рахунок чого вдається стабільно досягати високих результатів?
- Ніякого секрету немає. Підібрались гарні хлопці, які добре працюють, ходять на тренування, бажають вигравати. В цьому плані я задоволений, що вони не втрачають мотивації вигравати кожен рік. Так склалось, що і їм цікаво, і мені цікаво.
- Наскільки важко було зберегти костяк команди?
- Це більше заслуга ЗСУ, що в нас більш-менш спокійне місто. Коли на початку бойові дії точились десь в 90 км від нас, багато хто думав залишати місто, але якось так склалось, що всі вирішили почекати, подивитись, як буде розгортатись ситуація. В підсумку, майже всі залишились, що дозволило нам зберегти склад, а через деякий час перейти на умовно нормальні тренування. Умовно, тому що іноді доводилось відміняти тренування через відсутність світла, проблеми з залом, укриттям.
Хочу відмітити, що дуже важливо, що ФБУ проводить в цьому сезоні чемпіонат ВЮБЛ. Це було дуже потрібно. Навіть такий короткий чемпіонат в непростих умовах. Але потрібно якось дітей відволікати, потрібно, щоб з'являлась якась тренувальна практика, адже тренування тренуваннями, а офіційна гра – це зовсім інше. Офіційний чемпіонат – це інших підхід, тому для дітей це дуже важливо. Сподіваюсь, в наступному сезоні вже буде більше команд, більше матчів, більше за тими критеріями, які були до початку повномасштабної війни.
- На початку розмови Ви згадали, що цього сезону виступили у європейських змаганнях EYBL. Наскільки це корисним було для команди?
- Ми отримали європейський досвід, отримали корисну інформацію, побачили інший рівень, інші підходи до розвитку дитячого баскетболу – як там грають, на що роблять акценти на відміну від нас. Деякий досвід перейняли, пробуємо щось нове, змінюємо в нашій підготовці, щоб вийти на інший рівень.
- Чи є вже плани на майбутній сезон?
- Плани у нас грандіозні – ми хочемо піти у Вищу лігу, навіть без підсилення дорослими хлопцями з досвідом. Будемо намагатись грати молодими, давати їм ігрову практику. Якщо нам підтвердять фінансову частину, то плануємо ще раз взяти участь в змаганнях EYBL.
