Ужгородські вихованці ДЮСШ Закарпатської обласної ради (ЗОР) у ВЮБЛ сезону 2024/25 брали участь у фінальних етапах усіх чотирьох вікових категорій юнацьких команд, куди були заявлені. Вони завоювали одне «золото» та два «срібла».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ужгородська ЗОДЮСШ – триразовий чемпіон України серед юнаків 2010 року
Голова Закарпатської обласної федерації баскетболу, старший тренер-викладач відділення баскетболу ДЮСШ ЗОР Олександр Зубковський в інтерв'ю пресслужбі ФБУ підбив підсумки найуспішнішого сезону ужгородців за всю історію, розповів про досвід міжнародних виступів і центри розвитку баскетболу в регіоні.
– Як вважаєте, це найуспішніший сезон ужгородських команд у ВЮБЛ?
– Так, звісно. Це найуспішніший сезон для ужгородського та закарпатського баскетболу. Перед фіналами в мене була мрія, щоб у кожній віковій категорії ми здобули медаль, у тому числі одне «золото». Ми були дуже близько, щоб реалізувати цю мрію, але трішечки не вистачило.
– Триразовими чемпіонами України стали ужгородські баскетболісти 2010 р.н.. У свій перший рік ВЮБЛ ці юнаки теж виграли, але Дивізіон Б. Як вдалося цьогоріч, певно, вашому найуспішнішому поколінню, відстояти чемпіонство, не дивлячись на втрату посеред сезону лідера?
– Дійсно, ми були дуже здивовані, коли дізналися, що Артем Дьордяй переходить. Мені здається, що хлопців це десь мотивувало. За три роки ми не один раз чули, що є «командою одного гравця». Юнаки не те що хотіли щось довести Артему… Це не так. У них дружній колектив, а Дьордяй дзвонить і поздоровляє з перемогами. Вони хотіли довести всім іншим, що не «команда одного гравця». І це вдалось.
Маємо за сезон дві поразки, програвши по 1 балу. Чернігову (перша поразка) програвали «-16», а за три хвилини до кінця вийшли вперед на 1 бал, але наприкінці зробили втрату, яка вартувала перемоги. Після матчу в роздягальні я сказав: «Ви могли програти в 1 бал ще рік тому на фінальному етапі. Це має стати досвідом. Краще програти зараз вперше за чотири роки, чим у фіналі». Так воно й вийшло. Якщо з Одесою в півфіналі десь не все виходило, то з Плоскирівом у фіналі показали ту гру, завдяки якій вже втретє стали чемпіонами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Владислав Янакі: Намагаємося демонструвати розумний командний баскетбол, який дає результат
– Ваші підопічні вибороли «срібло» ВЮБЛ наймолодшої вікової категорії. Як команда юнаків 2013 р.н. провела сезон?
– Ми, звісно, дуже задоволені командою 2013 року народження. У нас більше ніж половина складу – хлопці 2014 року. Перед сезоном було завдання завоювати якісь медалі. Спочатку був сплеск, коли всіх обіграли. На другому етапі ледь не вилетіли, програвши Тернополю. Певно, десь розслабились. Ще ж маленькі діти. Завдяки перемозі над киянами, тернополянам могли програвати 15 очок, щоб пройти далі. Коли різниця стала «-14» за три хвилини до кінця матчу, зуміли зібратися та програти менше. Так вийшли у «вісімку». Там крім поєдинку проти Рівного, з яким боролися в першій половині, а потім «посипалися», всі ігри вийшли класними. У фінальному матчі також програли рівнянам. Може, хлопці десь уже були задоволені другим місцем, тому й не вийшло боротьби.
Якщо подивитися на команди 2013 р.н., то у 90% є гравець, що забиває за матч 35-40 очок, або двоє баскетболістів грають. У нас по-іншому. Максимум за поєдинок у найрезультативнішого гравця – 15 очок. Маємо до 10 баскетболістів, серед яких важко когось виділити. Коли перекривали одного нашого лідера, то знаходився другий, третій…
– Як ви сказали, лідерами цієї команди були юнаки 2014 р.н., яких організатори фінального етапу відзначили індивідуальними нагородами. Наступного сезону варто чекати ще один потужний ужгородський колектив у наймолодшій віковій категорії?
– Дійсно, ми розраховуємо на результат наступного року. Молодші хлопці були досвідченіші в команді 2013 року. Маємо трьох гравців, які з 5 років займаються баскетболом. Потім до них долучилися ще двоє. Вважаю, що буде дуже сильна команда, за якою буде цікаво спостерігати.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У Рівному відбувся Фінал шести ВЮБЛ серед юнаків 2013 року: велика фотогалерея
Однозначно, нам легше готуватися до ВЮБЛ, ніж іншим командам. Думаю, що ми провели набагато більше ігор за інших. Раз у три тижні їздили на відкриті чемпіонати Угорщини U-10 та U-12. Крім нашої, там грають і румунські команди. Вважаю, що це нам допомогло.
– Ви постійно організовуєте поїздки на змагання за кордоном. Ваші юнаки проходять «обкатку» саме там, а у ВЮБЛ – грають на результат. От і вчора ви повернулися з польського турніру. Що дає цей досвід міжнародних ігор для розвитку баскетболістів?
– Місто Ужгород так географічно розташоване, що завжди їздимо на міжнародні турніри. Граємо в Угорщині, Польщі, Словаччині, а цього року вперше їздили на змагання в Румунію. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, то не мали іншого виходу, як шукати додаткові турніри за кордоном. Ми завжди мріяли про євролігу. Тоді зайнявся цим питанням. Вже у вересні стартували в ЄЮБЛ 2009 та 2010 роками. У перший же рік з 2010-м стали другими у Суперфіналі.
Не скажу, що це топові змагання. Мені набагато більше подобаються деякі турніри в Польщі. Були дуже класні змагання наприкінці минулого року в Білостоку, куди приїздили литовські команди: вільнюський СКМ і каунаський Жальгіріс, який ми обіграли в овертаймі. Там ми посіли перше місце з 2014 роком. Через три тижні до цього ж міста їдемо на новий турнір. Там гратимуть Клайпеда й Жальгіріс.
Звісно, це неоціненний досвід. Через війну в нас у країні рівень баскетболу дійсно трішечки впав. Багато сильних гравців уїхали. Був період, коли відключення світла заважали тренуванням.
Наведу приклади. Коли ми під час сезону, як вигравали в Україні матчі з «50+», поїхали на Суперфінал 2010 р.н., то після першої половини програвали 27 очок чемпіону Угорщини будапештському Гонведу. Ми змогли тоді виграти з камбеком. А торік були без шансів у Суперфіналі з новим чемпіоном Угорщини Академією Ратгеберу. При тому, що Угорщина – не баскетбольна країна. Вважаю, що в Україні баскетбол завжди був краще розвиненим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: БК Ужгород став віцечемпіоном EYBL серед юнаків 2010 року народження
– Поділіться своїм досвідом, як вдається організовувати поїздки за кордон? Які джерела фінансування використовуєте?
– Міжнародні поїздки дуже-дуже дорогі. Навіть при тому, що живемо на заході України, звідки їхати за кордон близько. Більша частина оплати лягає на плечі батьків. Але завдяки допомозі спонсорів та управління спорту, намагаємося зробити ціну доступною для батьків.
– Віцечемпіонами України також стала команда ужгородських юнаків 2012 р.н.. Як минулий сезон провів цей колектив?
– Рівно провели сезон. Крім передостаннього туру, де грали з Києвом і Черкасами. Ми туди приїхали без свого лідера Максима Свиди. Дуже важко без нього було боротися за підбирання. Нам потрібно було вигравати обидва матчі, щоб стартувати на фінальному етапі з другого місця. Хлопці виграли двічі. В одному матчі відігралися з «-18», а в другому – з «-15». У півфіналі вже зі Свидою не без проблем обіграли Одесу. Фінальний поєдинок нагадав матч у Рівному з 2013 роком. Хлопці відчули, що це їх максимум, і з Дніпром не вийшло боротьби. Хоча минулого сезону з дніпрянами кидали на перемогу, але не влучили «триочковий». Уже цього року першу половину матчу попереднього етапу також грали з ними на рівних.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У Тернополі відбувся яскравий Фінал шести ВЮБЛ серед юнаків 2012 року: велика фотогалерея
– Команда 2009 р.н. не зуміла повторити свій торішній медальний виступ, хоч і підсилилася перед вирішальними етапами івано-франківськими вихованцями. Як для неї пройшов сезон?
– Дуже задоволений її виступом. Заявку на сезон подали в останній момент. Не знали будемо виступати чи ні. Ми не могли розраховувати на всіх гравців. Після переїзду Дьордяя не мали іншого виходу, тому підсилили склад. Дякую Віктору Бугрі й Андрію Володимировичу Дроздову, що погодили цей перехід. Франківські баскетболісти нам дуже допомогли.
Цього сезону грали на п'яти фінальних етапах, якщо також рахувати Першу лігу, але не провели в Ужгороді жодного. Дуже хотіли приймати вдома саме фінал 2009 року. Не поїхали на вирішальний етап до Києва наші баскетболісти Максим Рожко, Андрій Кудрик і Назар Шершун через ситуацію з безпекою. Батькам інших дітей пообіцяв, що під час тривоги спускатимемося в укриття.
Перед першим матчем о 12 ночі включили сирену, був рекорд за кількістю дронів – 253. Ми з дітьми до 8:30 сиділи в укритті. Потім поснідали, три години поспали. Вели в рахунку чвертьфінальної гри «+21». Мені здається, хлопці просто повірили в перемогу та «заснули», а «прокинутися» не змогли. У четвертому періоді забили всього 4 очок і програли чвертьфінал Південному. Цій команді ми могли програти ще у Вінниці. Їх лідер Микита Чорноморець за 2 секунди до кінця нам не забив із-під кошика. Я ще тоді подумав, що краще б програли. Ми потенційно потрапляли б на Білу Церкву, а не на Південне, а в півфіналі тоді б могли зіграти не з Дніпром. Коли вже знали суперників, то планували дати бій дніпрянам, але їхали боротися за «бронзу».
– Ужгородці у 2022 році втратили багато вихованців віком до 18 років, які виїхали за кордон. ДЮСШ продовжує щороку втрачати баскетболістів через еміграцію? Чи існує міграція до Ужгороду юних гравців з інших регіонів України?
– Міграція з інших регіонів – мінімальна. Дійсно втратили гравців. У нашій команді Першої ліги були хлопці від 16 до 19 років. Наша група тоді була сильною. З 22 матчів ми програли 20, але всі поєдинки проходили в боротьбі. Без поразок у «-20». Мав мрію, що з цим складом вийдемо у Вищу лігу. Але зараз хлопці роз'їхалися.
Двоє братів Варга грають у системі угорського Дебрецена. Федір виграв чемпіонат Угорщини U-19 та потрапив у символічну збірну. А старший Олександр став переможцем Універсіади й отримав титул MVP. Ярослав Заплатинський уїхав у Сполучені Штати, а Владислав Майор грає за чеський клуб УСК Прага. Це баскетболісти 2009 року народження. Знаю хлопців, що поїдуть навчатись у Словаччину. Для нас це проблема. Не маємо 20 баскетболістів у кожній команді, щоб могли вибирати. Кожен гравець дуже важливий.
– Існує думка фахівців, що підготовка захисників є слабким місцем українського баскетболу. В Ужгороді виховують багато кваліфікованих гравців цього амплуа. Як вам вдається їх підготувати?
– У нашому регіоні дуже мало високих осіб. Тому командам, як правило, їх не вистачає. Ми змушені традиційно грати у «смол бол» і «файв аут». Розуміємо як можемо вигравати. Це однозначно має бути швидкий баскетбол і пресинг. Показовими у Вінниці були два матчі по 2009 року. Грали проти Одеси, що обіграла за місяць до цього Дніпро, та перемогли одеситів без варіантів «+30». Вони не впоралися з пресингом. Наступного дня грали з Південним, яке майже не зробило жодної втрати, та перемогли з різницею лише у 1 бал, але могли й програти.
Дуже багато працюємо над технічною підготовкою, робимо акцент на кидок і менше використовуємо заслони. Зі всіма баскетболістами працюємо, як із «задніми» гравцями. Завдяки такому підходу в нас з'являються захисники.
Є досвідчені тренери, які мені кажуть: «Ти набрав "гороху" – і легко став чемпіоном». Але з цього «гороху» іноді виростають Федір Варга (194 см) й Артем Романиця (200 см). Обидва в дитинстві були дуже маленькими. Артем у 9 класі був не на багато вищим за 160 см, а потім виріс.
– Скільки тренерів працює з вихованцями відділення баскетболу ужгородської ДЮСШ ЗОР? Скільки фахівців залучені під час тренування однієї команди?
– Це болюче питання. На жаль, нас усього троє на відділення: я, Антон Іванина й Василь Товтин. Намагаємося бути по двоє на тренуваннях, але в основному – по одному. Ми є однією командою, не маємо суперечок. Працюємо заради однієї мети та один одного доповнюємо. У цьому наша сила.
– Раніше в Ужгороді була проблема, що спортивні зали потребували ремонту. В якому зараз стані ваші об'єкти спортивної інфраструктури?
– У 2019 році власними силами відремонтували зал спорткомплексу Юність, який ділимо з волейболістами. А у 2025 році дуже хотіли прийняти фінальний етап і за чотири дні в березні теж своїми силами пофарбували зал дорогою фарбою, щоб не було запаху.
Маємо ще велику залу, де раніше грали лише в гандбол і футзал. Завдяки обласній владі буде завершено не лише ремонт у меншому залі, а й у великій залі нанесуть баскетбольну розмітку, облаштують баскетбольні конструкції та LED табло. Сподіваюся, наступного року матимемо можливість приймати ігри в цьому великому залі. Для тренувань ще використовуємо зал загальноосвітньої школи.
– Де ще, крім обласного центру, розвивають баскетбол у регіоні?
– Головна проблема – не вистачає тренерів. Основні баскетбольні школи зосереджені в Ужгороді, Виноградові, Сваляві та Мукачево. Вони постійно беруть участь в обласних чемпіонатах. Останні два міста наступного року мають бажання спробувати виступати у ВЮБЛ. У Берегове приїжджали двоє тренерів, але один – переїхав до Чехії, а другий – мобілізувався до лав ЗСУ. Там баскетбол викладати стало нікому. У Хусті з'явився хлопець, який тренує. Приїздить на матчі в Ужгород за досвідом. Цьому ми дуже раді.
