За підсумками третього ігрового тижня у Суперлізі Favbet 20-річний розігруючий Запоріжжя Ілля Ліщина потрапив до символічної збірної. У двох матчах із Кривбасом та Ніко-Баскетом він набирав в середньому 15 очок та збирав 9,5 перехоплень.
В ексклюзивному інтерв’ю пресслужбі Федерації баскетболу України Ілля розповів про свої враження від перших матчів сезону, взаємодію із американськими легіонерами Запоріжжя, перехід до команди з рідного міста та прийдешні матчі зі Старим Луцьком та Прикарпаттям-Говерлою.
– Ілля, ти провів хороші два матчі минулого баблу із Кривбасом та Ніко-Баскетом. Наскільки задоволений своєю грою?
– Задоволений, але не максимально. Хотілося б забивати з кращим відсотком, тому працюємо над цим.
– Твоя статистика в цих матчах: в середньому 15 очок, 9,5 підбирань та 1,5 перехоплень. Наскільки більше впевненості ти відчуваєш в собі зараз, аніж це було у перші ігрові тижні?
– Я думаю, я відчув більше впевненості ще з передсезонних матчів. Але з кожною хорошою грою впевненості додається ще більше.
– Ти перейшов у Запоріжжя на правах оренди. Хто був ініціатором переходу: ти хотів грати, Дніпро хотів більше ігрової практики для тебе чи БК Запоріжжя потребував тебе? І чи вплинуло на вибір те, що Запоріжжя — твоє рідне місто?
– Тут така історія: коли цього літа я повернувся зі збірної, у Дніпра вже була зібрана дуже сильна команда, ще відновився Колдомасов, приїхав Сі Джей і ми з тренерами дійшли до думки, що для мене зараз краще поїхати кудись на правах оренди. Запоріжжя – мій дім, тому це суттєво вплинуло на мій вибір.
– В команді грають американці Ловінгс, Ейса та Меттьюз. Як ви з ними взаємодієте? Наскільки тісні взаємини в колективі?
– Ми всі дуже добре спілкуємось, вони вчать українську, веселі хлопці. Головне, що вони люблять баскетбол і прагнуть виграти кожну гру. Без них ми б не грали так, як граємо зараз.
– Ти грав в Естонії, минулий сезон провів у Дніпрі. Розкажи, чим відрізняється тренувальний процес за кордоном і в Україні. Що для себе виніс від періоду у Європі і чому повернувся?
– Мені ніколи в Європі не приділяли стільки уваги, скільки приділяли б вдома. Але у плані тренувань там все більш інноваційно.
– Ти обрав перший номер у Запоріжжі. Чому саме його?
– Взагалі я хотів 13-й номер. Але він уже був зайнятий, тому я взяв 1-й. Я грав під ним у дитинстві і у збірній цього літа.
– Хто для тебе взірець професіоналізму у світовому баскетболі?
– Рассел Вестбрук.
– Запоріжжя наразі йде четвертим. Попереду КБ, Дніпро і Харківські Соколи. Чи бачиш ти слабкі сторони у цих команд?
– Без коментарів (посміхається – прим.ФБУ).
– Минулий бабл ви грали вдома. Дві перемоги підтверджують тезу про те, що вдома й стіни допомагають?
– Так, можна і так сказати.
– Попереду матч зі Старим Луцьком, який змінив тренера і залишився без Кендріка Томпсона. Такі зміни у стані суперника десь грають вам на руку?
– Легіонер був дуже сильним, тому відповідно команда стала слабшою. Але може Нікіта Воєвода зможе щось змінити в кращий бік, подивимося вже під час зустрічі зі Старим Луцьком.
– Наступний матч після Старого Луцька для вас — це зустріч із Прикарпаттям-Говерлою. Які думки про цього суперника?
– Поки ніяких, тільки початок сезону. Будемо дивитись далі, але насправді команда в Івано-Франківську не сильно змінилася у порівнянні із минулим сезоном.